Ми всі колись задумуємось про те, який же слід ми залишимо по собі на цій землі. Я – не виняток із загального правила. Після кількох місяців осмислення та переоцінки життєвих пріоритетів я врешті знаю відповідь на це питання, відповідь на питання, яке хвилює мене вже давно: «Який слід я залишу по собі на цій землі?». <span>Кожен з нас, навіть не усвідомлюючи цього, вже залишив по собі якийсь слід на цій землі, герой однієї з моїх улюблених книжок казав, що людина віддзеркалюється, залишає на інших людях свій слід, свій відбиток, якщо дійсно їх любить. Наприклад, коли закохані проводять поруч багато років, а згодом врешті розлучаються, все одно в серцях одне одного навіки залишиться слід цього </span>кохання. Колосальний слід залишають по собі всі ті, хто мають дітей, адже діти – це той слід, який увіковічнює вас на цій землі назавжди, адже пам’ять про вас, ваш слід житиме у серцях усіх ваших нащадків, у рисах їхньої зовнішності будуть вгадуватись ваші, тож ви житимете вічно. У чудовому радянському фільмі «Доживемо до понеділка» головний герой каже таку фразу: «Для вас мало п’ятнадцяти рядків про цю людину у підручнику? А від деяких з нас залишається лише тире між датами народження та смерті!». Гадаю, що найбільший мій страх – це безслідно зникнути у вирі століть, не залишити по собі ніякого сліду на цій землі. Я усвідомила, що варто робити усе можливе, аби залишити по собі лише хороший слід, лише хороші спогади, адже кожен з нас усвідомлює, що добрі справи та праведне життя забезпечують вам пам’ять про вас нащадків. <span>До того ж, я врешті зрозуміла, що деякі люди, прагнучи залишити по собі слід та не бажаючи досягати цього праведним шляхом, стають на криву стежку, аби залишити по собі кривавий слід, стають вбивцями, гвалтівниками, крадіями… Гадаю, що я відмовлюсь від своєї думки залишити по собі слід будь-якою ціною, це не мій спосіб вирішення питання. Хай радше по мені не залишиться ніякого сліду, аніж поганий, нехай я буду посередньою людиною, середньостатистичною, про яку пам’ятатимуть мої нащадки, але зате я не заплямую себе ницими вчинками.</span>
«Людина — це звучить гордо!», «Будь людиною» — і в повсякденному житті, і в художніх творах багатьох авторів ми часто чуємо ці словосполучення.<span>УЛюдина впродовж усього життя повинна постійно розвиватися. Це необхідно для того, щоб бути корисним суспільству, щоб заслужити пошану старших і друзів. Починається цей розвиток у школі, а перші люди, з яких ми беремо приклад, — це наші вчителі. Немає на світі людини, яка б могла сердитися на природу, що вона її обділила, кожен із нас отримує широкий діапазон задатків. Тому людина може оволодіти будь-якою справою, але тільки визначивши свої схильності до якогось певного заняття, вивчаючи його в школі, можна добитися в житті справжнього успіху, а це вже великий крок до становлення особистості. першу чергу, бути людиною означає вміння жити серед інших людей. Що б ви не робили у своєму житті, завжди необхідно пам’ятати, що ви живете на світі не одні. Вас оточують люди. І потрібно поводитися так, щоб їм було легко і приємно поряд з вами. </span>
