Оооооооооооооооооолллллллооооллооооллоо
Стара, мудра птаха сива
Окуляри свої вділа.
Всі погляньте у віконце!
А вгадайте, друзі, хто це?
<span>(народився 1939 року)
Народився на Львiвщинi. Навчався у Львiвському унiверситетi. Переслiдувався
радянською владою “за антирадянську агiтацiю i пропаганду”, покарання вiдбував на
Уралi та в Забайкаллi. Повернувся до Львова у 1981 роцi.
Перша книжка поезiй “Вогонь Купала” з’явилася друком у 1966роцi, наступнi твори
письменника тривалий час були вiдомi iз “самвидаву” i тiльки у 1991 роцi виданi за
кордоном удвох томах: “Пробуджена муза” та “Невольнича муза”. У тому ж таки 1991
роцi в Украïнi з’явилася книжка вибраного “Тринадцять аналогiй”, за яку
автора удостоєно Нацiональноï премiï Украïни iменi Т. Г. Шевченка.
Остання книжка “Слово триваюче” (1997). У доробку письменника є книжки i для
дiтей: “Книжечка для Дзвiнки” (1991).
Якi почуття викликала в мене поезiя “Писанка” I. Калинця
Поезiя Iгоря Калинця надзвичайно яскрава i самобутня. У нiй пульсує i промениться
нацiональний дух, вона випоєна живлющими соками рiдноï землi. Душа просто не
може залишатися байдужою, коли до неï торкаються вiршi цього поета. У них</span><span>Ї пам’ять нашоï iсторiï та роду, украïнська духовна спадщина. У них
живуть воєдино злитi язичництво i християнство.
Коли я читала поезiю I. Калинця “Писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковому
промiннi. Було таке вiдчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як</span><span>Виводить мама дивним писачком
По бiлому яйцi восковi взори.
Мандрує писанка по мисочках
Iз цибулинним золотим узваром.
I вже не простi писанки лежать перед моïми очима, а “яснi сонця”, схожi на
“дивовижний свiт”. Таким вiн може бути тiльки в дитинствi, коли все здається
чарiвним:
…буяють буйно квiти у росi,
оленi бродять в березневiм соцi.
Може, це навiяно символом самоï писанки, бо вона означає пробудження природи,
початок нового циклу життя, його “дитинство”. Тож дитинство i писанка, менi
здається, дуже близькi мiж собою своєю духовнiстю. Тому так бентежить цей вiрш i
примушує прочитати його не один раз.
Але мене найбiльше вразив образ матерi, яка дала життя поетовi. З ïï рук
у “Писанцi” виходять народженi ïï талантом “згустки сонця”. I раптом я
зрозумiла: мати
Ї це початок усього на землi. Вона народжує людину, запалює в нiй чистий вогонь
духовностi i краси. Тiєï святоï писанковоï краси, яку оспiвав i
возвеличив у своïй поезiï Iгор Калинець. Менi назавжди закарбується у
пам’ятi казковий символ: “яснi сонця”
Ї писанки у натруджених маминих долонях.</span>
1.На весні 1241
2.Тугарин кримезний як Дуб
3.Скромна та ніжна Мирослава
4. День ловлі Ведмедів
5.На дівчину напала скажена ведмедиця
6.Стародавнє село Тухля
7.Просить у Боярина руки його доньки
<span>У нашому будинку є
підвал. Колись там моя мати ставила мішки з картоплею, але зараз вона
ставить їх на балконі, а підвал віддали мені. Там я влаштував майстерню.
Саме посередині майстерні стоять укріплені лещата. Біля стін — стелаж
для інструментів, який я сам зробив, а також лавка та велике крісло. Це
крісло подарував мені батько. Він у мене директор театру. Він казав, що
це крісло списане, але на ньому ще можна сидіти, якщо прибити якийсь
дрючок замість ніжки. Я так і зробив. - Недавно я зробив дві драбини.
Одна стоїть у моїй кімнаті біля шафи, а друга й досі знаходиться в моїй
майстерні.
Іноді до мене заходять друзі. Ми йдемо в мою
майстерню та починаємо майструвати. У цей час моя майстерня має такий
вигляд, що це занадто важко описати.
<span>На Новий рік ми зробили саморобні іграшки для шкільної млинки. Учителям та учням вони дуже подобаються. </span></span>
