Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.
1) Земля- эдина планета на якій э життя.
2) На нашій землі виросло багато жита.
3) Наша земля завжди буде найкраща.
4) На цій землі, раніше було поле.
Прийшла холодна зима.Замерзли рiчки й озера.Поля вкрились бiлим
снiгом.Тепер ти можеш кататися на лижах i санчатах.Ця розвага дуже
подобаеться дiтям.На високих i низьких гiрках ти можеш побачити тих,хто
гарно катаеться на лижах i тих,хто тiльки вчиться.А найменшi дiти
спускаються на санчатах.Весело дiтям!
Такое слово есть разве скажите пожалуйста?