На небi плавно,нiжно та безшумно пропливають м'якi хмари.
З ранку та ввечерi дуже прохолодно.
Днiпро вiльно i тихо пропливаэ у мiстi Киэвi.
Високо, дуже високо на деревi сидить птах.
В зимку на дворi холодно а влiтку тепло.
Погожість - це абстрактний іменник до слова погожий
Автограф, ідіограф, факсиміле
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.<span>Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
<span>
<span>
</span></span>
<span>Культура мовлення — це
духовне обличчя людини. На сучасному етапі питання культури мовлення
особливо гостро стоїть перед молоддю. Рівень мовної культури сприяє її
вихованню як особистості. Сучасна молодь вигадує безліч нових слів для
більш зручного спілкування між собою та іноді ці слова спотворюють мову.
На сьогоднішній день все рідше й рідше можна зустріти молоду людину,
яка вміє висловлювати свою думку не перекручуючи слова або не
користуючись ненормативною лексикою. Мені здається, що не тільки молодь,
але й дорослі люди часто деформують мову. Проблема культури мовлення в
сучасний період є актуальною. На жаль в наш час люди все менше читають
книжки та не намагаються вдосконалювати свою культуру мовлення. Серед
підлітків дуже актуальна тема використання нецензурної лексики. Вони
думають, що користуючись подібними словами вони легше можуть донести
свої думки до інших, або цим вони здобувають визнання у своїх
однолітків, але це не так. Цим вони тільки демонструють свою
невихованість, неповагу до людей, яким неприємно слухати таку розмову.
Молодь – це майбутнє будь-якої країни, її надія. Якщо вона буде
нехтувати культурою мовлення, то на наступні покоління взагалі не можна
буде сподіватись. Отже, нехай молоді хлопці та дівчата засвоять всі
норми спілкування літературною мовою, не псують свою мову лихослів’ям
та говорять культурно і грамотно.</span>
