<span>-Привіт, Сергію!</span>
<span>-Привіт, Олексію. Ти щось шукаєш?</span>
<span>-Так. Хочу прочитати щось з художньої літератури. А ти чому тут?</span>
<span>- Я також прийшов взяти "Кобзар". Хочу поближче познайомитися з творчістю Шевченка!</span>
<span>-Зрозуміло.Напевно, і я собі візьму.</span>
<span>-Я тобі рекомендую твори Лесі Українки. Також дуже прекрасна письменниця.</span>
<span>- Звичайно,що візьму. Адже я дуже багато чув про неї,проте ніколи не читав її твори!</span>
<span>- Візьми, почитай. Наберешся життєвого опиту. Тай дізнаєшся багато чого нового про тодішнє життя!</span>
<span>-Зараз попрошу у бібліотекаря - "Любов Іванівна, будь-ласка, знайдіть мені щось з творчості Л. Українки".</span>
<span>-Хай щастить!</span>
<span>-Дякую! А ходімо зі мною, врна й тобі щось знайде.</span>
<span>-Та ні, я сам пошукаю.</span>
<span>-Зрозуміло.Ну що ж, тоді побачимося в класі.</span>
<span>-Так.До зустрічі.</span>
<span>-Бувай!</span>
<span> </span>
Новий рік – моє найулюбленіше свято. Напередодні мене завжди охоплює дивне відчуття, наче має статися щось радісне та чарівне. Усюди святкова атмосфера, усі готуються до свята – вибирають красиві ялинки, купують різні фрукти, солодощі, готують подарунки для близьких. Змалечку Новий рік – це наче казка для мене.
Ми починаємо готуватися до святкування заздалегідь. Прибираємо у домі, наряджаємо ялинку, прикрашаємо кімнати кульками, гірляндами, красивими іграшками, святковими лампочками, свічками. Мені дуже подобаються новорічні та різдвяні вінки з вітками хвої, яскравими стрічками та фігурками янголів. Раніше я таке бачив лише у зарубіжних фільмах, а зараз ця мода дійшла й до нас.
Мама завжди готує для святкового столу щось незвичне, небуденне. Я намагаюся не проспати момент приходу нового року під бій курантів. Після останнього удару на вулиці починається феєрверк, який може тривати годину! Кожного року до нас у гості приходять родичі та друзі. Ми веселимося, проводимо різні конкурси, танцюємо, співаємо. Це завжди дуже цікаво, проте я зазвичай рано засинаю. А вранці одразу біжу до ялинки, щоб подивитися, що мені подарували.
Батьківщина бат'к'івшчина (і завжди помякшує помередній приголосний, так само мякий знак, його в транскпипції немає, але це палочка після приголосного)
Марія - мар'ійа
картина - картина - так і буде
говорити, говорив, говорила, говорило.
«Хліб — усьому голова, — так кажуть у нас. Хлібом клянуться, як ім’ям матері, Батьківщини. Тому що хліб — це життя, він вічний, як мати, як Батьківщина.
Людина вирощує хліб. А хліб вирощує людину. Виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. І це також вічне, як світ. Хліб не можна замінити нічим. Старі люди люблять казати; «Хліб — це святе». Мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але не було самого хліба. І ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ, раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли цей високий та м’який хліб. Він може навчити всіх нас шанувати працю та мирне безхмарне небо над головою.
Хліб — це багатство нашої країни. І його треба берегти і шанувати. Адже так приємно бачити на своєму столі високу, запашну паляницю. В хорошій родині хліб ніколи не буде черствіти. Але є люди, які не поважають хліб, викидають його, коли він зачерствіє. Вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб, перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму людину. Тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої духовності.
