Я б не хотів би мати таке життя як у Павлуся , адже ти не побачиш світу не покохаєш якусь дівчину і взагалі не залишиш після себе ніякого сліду.Я не впевнений , що хочу бути таким як Павлусь. Чи
можна вважати щасливим того, чиє життя залежить від випадку, а сама
людина при цьому нічим не цікавиться, не докладає фізичних та душевних
зусиль для свого щастя, пливе течією, як осінній листок? В уяві постає
такий собі дурник із народної казки, що лежить на печі й наказує щуці
виконувати свої безглузді забаганки. Жага до легкого щастя вбиває в нас
бажання самовдосконалюватися, розвиватися, робить тупими споживачами. Що
ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? По-моєму, той тільки й
щасливий, хто іншим не заздрить, хто робить добрі справи та наполегливо
працює над здійсненням своїх мрій.
Діти вели себе не правильно тому що вони бачили як себе видуть дорослі і теж ображали німця
"Зацвіла в долині червона калина" - поетичний шедевр Тараса Шевченка, написаний на засланні. Це вірш, створений 35-річним поетом у першій половині 1849 року під час Аральської описової експедиції, до якої Тараса Григоровича залучили як художника. Вірш не має заголовка, тож його називають за одним чи двома першими рядками: «Зацвіла в долині» або «Зацвіла в долині червона калина».
Вірш належить до лірично-рефлексійних поезій Шевченка. Описана в творі картина не була безпосереднім малюнком із натури, зробленим поетом. Це певний уявний образ, своєрідний повчальний приклад.
<span>Шевченко милується ним, як чудовим, ідилічним спомином зі свого рідного краю, як ідеалом любові і взаємин української молоді, що розвиваються природно і вільно на хвилях нормального почуття, коли до цих взаємин не втручується сваволя пана.</span>
Сватання, Пасха, Вечорниці, Весілля, Похорон
Голубці з гречкою та м'ясом, кутя, супи, куліш, просяні биточки, запіканки, млинці, гречаники.