Герої для кожного свої, але треба поважати саме ветеранів, бо саме вони-справжні герої. как то так
Я дуже люблю свою матусю! Вона гарна, весела, привітна, наче сонечко! Матуся добра і ніжна! Вона завжди поряд, завжди допоможе. Немає кращої усмішки у світі ні у кого крім неї!
<span>Мама вчить нас найголовнішим людським якостям – доброті, чесності, порядності та людяності. </span>
<span>Для мене немає ближчої людини за мою матусю.Вона мій промінь сонця, моя наснага. Моя мама – найкраща в світі.</span>
Привіт Юрко, я дуже рада, що маю змогу написати тобі листа. Я гадаю, що ти не правильно вчинив з Тосею. Адже вона хотіла як краще з тобою дружити, а ти дуже ображав її. Твій вчинок з каченятами був не героїчним, але все можна виправити. Напиши Тосі листа, у якому будуть твої вибачення, гадаю вона вибачить тебе. Бажаю успіху, і щоб ви з нею ще довго-довго товаришували.
<span>творчому доробку Олександра Олеся — одинадцять поетичних збірок, більше двадцяти драм, численні опоетизовані народні казки, поеми, фейлетони, переклади. Його твори, повернувшись з чужини, навчають нас любити рідну землю, берегти народні духовні надбання. </span>
<span>Про сенс життя, про журбу й радість, про мінливість днів розмірковує О. Олесь у поезії «Айстри», яка була написана в 1905 році. Це твір глибоко ліричний, хвилюючий та філософський. Не випадково музику до поезії написав М. Лисенко, а за змістом та мелодійністю вірш нагадує «Журбу» Л. Глібова. У поезії «Айстри» зображено сподівання квітів на сонячні дні, на вічну весну: </span>
<span>І марили айстри в розкішнім півсні Протрави шовкові, про сонячні дні.-І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… </span>
<span>Квіти тягнуться до світла, до життя, але сподівання їх марні, як марними були надії людей на покращення життя після революційних переворотів. </span>
<span>І вгледіли айстри, що жити дарма,— Схилились і вмерли… І тут як на сміх Засяяло сонце над трупами їх!… </span>
<span>Отже, останні рядки носять оптимістичний характер. Автор підкреслює безперервність життя. Хоч у світі якийсь час і панує смерть, темрява, безнадія, але все мине, сонце засяє над Землею. </span>
<span>Отже, поезія Олександра Олеся — це історія поневірянь, мук, трагедій і водночас надій, перемог і злетів. Яскравим прикладом жмутку полярно протилежних почуттів, незбагненних пристрастей є чудова поезія «Айстри».</span>
Шишка, на ёлке и на лбу)))