Відомий філософ доби Відродження сказав: «Рослина без коріння всихає, людина без минулого не живе». У XVII столітті, коли європейські митці та науковці почали активно вивчати історичну спадщину своїх народів задля доведення самобутності й оригінальності культури кожного з них, ці слова стали символічними. Сьогодні, у столітті XXI, вони надзвичайно актуальні для українців, бо, напевно, небагато у світі націй, які так погано знають свою історію.
Ця проблема виникла не на сучасному етапі. Відтоді, як Україна опинилася під владою Польщі, Литви, Угорщини, Росії, її історія почала замовчуватися, а очевидні факти ідеологічно перекручувалися. Такі процеси тривали багато століть, і лише нині, у незалежній країні, стало очевидним, що незнання національної історії - справжня трагедія українського народу, який досі не визначив свого місця серед інших народів світу, не усвідомив своєї значущості.
Питання необхідності вивчення українцями вітчизняної історії піднімалося багатьма культурними діячами нашої країни. Уперше це зробили поети-романтики, збирачі фольклору, етнографи, фольклористи. Усі вони наголошували на тому, що знання історії - це духовна сила кожного громадянина, яка, за висловом М. Максимовича, здатна вивести людину із «тьми на світ Божий». Лише маючи таку силу, український народ зможе протистояти поневоленню й відстоювати своє право на незалежність.
Відважний - сміливий, смілий, мужній, доблесний, хоробрий, безстрашний.
Говорити - вимовляти, промовляти, розмовляти, казати, балакати, шварготати, мимрити.
Хуртовина - заметіль, віхола, завірюха, курява, метелиця, хурделиця.
Красивий - гарний, вродливий, хороший, чудовий, славний, ладний, пречудовий, чудесний, прегарний, пречудесний.
Дієпирслівник — особлива незмінна форма дієслова, що позначає додаткову дію або стан, яка супроводить іншу, основну дію.
Дії, названі дієсловом-присудком (основна) та дієприслівником (супровідна) виконуються однією й тією особою або предметом-підметом: Там рідну пісню слихав я, завмерши (М. Рильський ). Зорі мерехтіли падаючи (Григорій Тютюнник).
У реченні дієприслівник найчастіше пов'язаний із дієсловом-присудком і є обставиною: Усяка пташечка, радіючи, співала (Л. Глібов). Ваблять, усміхаючись луки (Олександр Олесь).
Дієприслівники відповідають на питання <em>що роблячи?</em> (кажучи, наздоганяючи) та <em>що зробивши?</em> (сказавши, наздогнавши).
Дієприслівник має ознаки дієслова (час і вид) та прислівника (незмінність, залежність від дієслова-присудка, значення обставини).
Вид дієприслівників залежить від виду дієслова, від якого їх утворено: терпіти — терплячи (недоконаний вид); витерпіти — витерпівши (доконаний вид).
Дієприслівники теперішнього часу означають другорядну дію, що відбувається одночасно з основною: Данило мчить, не оглядаючись (Марко Вовчок).
Дієприслівники минулого часу позначають другорядну дію, яка передувала основній: Розігнавшись, стрибнув Петро (П. Куліш).
Дієприслівник — незмінна форма дієслова, тому він не має закінчення: записуючи, записавши.
У кінці дієприслівників після ч, ш завжди пишуть літеру и: розказуючи, сказавши.
Опанувавши мову, ви зможете повноцінно використовувати її у всіх сферах усного та писемного мовлення.
визначити будову слів:під`їзд, заправка, осінь, клен, сметана, максим, мирослава, пісня, лісостеп, сільськогосподарський, хвороб
Vladchir
<span>під`їзд - -під- префікс, -їзд- корінь
заправка- -за- префікс, -прав- корінь, -к- суфікс, -а- закінчення,
осінь - -осін- корінь,
клен - -клен- корінь,
сметана - -сметан- корінь, -а- закінчення,
максим - -макс- корінь, -и-, -м- суфікси
мирослава - -мир- корінь, -о- з"єднання, -слав- корінь, -а- закінчення,
пісня - -пісн- корінь, -я- закінчення,
лісостеп - корінь -ліс- і -корінь -степ-,, -о- з"єднання
сільськогосподарський - -сіль- корінь, -ськ- суфікс, -о- з"єднання, -господар- корінь, -ськ- суфікс, -ий- закінчення,
хвороба - -хвор- корінь, -об- суфікс, -а- закінчення,
мова - -мов- корінь, -а- закінчення,
двигун - -двиг- корінь, -у- суфікс, -н- суфікс
гальма</span> - гальм- корінь, -а- закінчення
