Одного разу ми їхали в Карпати,на зимові канікули. У потязі було дуже сумно,і ми з хлопцями вирішили пожартувати над дівчатами. Нам видали простирадла,ми накинули на себе їх,і пішли у дівчачі купе,вони як раз обговорювали нову зачіску Маші. Ми тіхесенько підійшли до дверей купе,різко відкрили і закричали. Вони налякані забилися до кутів,а потім,зрозумівши,що то ми,почали на нас лаятися,ми швидко побігли у своє купе,та зачинилися,щоб з нами таке не повторилося. Думаю,досить.
Зип префикс,сов корень ,ан суффикс,ий закинчення .
при префикс,кри корень,ТТ суффикс,я закинчення.
спив корень,чутт суффикс,я закинчення.
с префикс, твор корень,не суффикс,ий закинчення
<span>Україна — благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні річки, зливаються з горизонтом золоті хлібні лани.</span><span>
Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славна країна...</span>В Україні, славній своєю красою, народився Тарас Григорович Шевченко — великий український народний поет. У тяжких кріпацьких злиднях минало його дитинство. Але була в маленького Тараса мати з люблячим серцем, був батько з лагідними очима, дідусь з мудрими розповідями про героїчне минуле рідного краю:<span>Село на нашій Україні —Неначе писанка село,Зеленим гаєм поросло...Сам Бог витає над селом.</span>А потім не стало рідних. Хлоцець-сирота опинився в чужому холодному Петербурзі — не стало й Батьківщини . Спогади про рідний край, щира любов до нього, тута за Україною зустрічаються у віршах молодого поета.<span>Україно, Україно!Серце моє, ненько!Як згадаю твою долю,Заплаче серденько!</span>Опинившись у засланні, Шевченко линув думкою в рідні місця. Ходив берегом мертвого Аральського моря, а очі бачили розкішну природу України:<span>Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставамиВерби зеленіють.</span>Як не вистачало Шевченкові, насильно відірваному від України, її зелених гаїв під блакитним небом, пахощів квітучих садів, співу соловейка під золотими зорями, величного спокою замріяних могил! З яким розпачем поет, закинутий злою долею в чужі казахські степи, промовляв: «0 доле моя! Моя країно! Коли і вирвусь з цієї пустині? »Після заслання Шевченкові не дозволили оселитися в Україні. І лише після смерті Тарас Григорович, для якого не було «на світі України», не було «другого Дніпра», назавжди повернувся на свою прекрасну омріяну Батьківщину.
1. Згідно з наказом, всі працівники мають бури на роботі о 9.00 - Відповідно до закону, кожен має право на адвоката.
2. З метою покращення рівня успішності учнів, школа отримає нові підручники. - Подарунок був призначений для директора фірми. - Задля власної безпеки варто пристебнути паски. - Заради кохання люди часто роблять необдумані вчинки. - Багато поетів загинуло в ім*я справедливості.
3. Край дороги стояла невеличка оселя лісничого. - Крізь вишневі дерева показався кінець стежки.
4. Незважаючи на тернистий шлях життя Іван досягнув значних висот. - Треба завжди слухатися розуму, попри крики серця. - Він не міг піти проти натовпу, адже був слабкодухим. - Наперекір власному сумлінню Марічка кинулася навздогін війська. - Усупереч почуттям дівчина мусила відмовити сватам.
5. Через неуважність Демко прослухав ключовий момент операції. - Унаслідок сильного нагрівання вода починає випаровуватись. - У<span> зв`язку з непридатними дя польоту погодними умовами всі рейси скасовано. - Тільки завдяки наполегливій праці людина зможе досягти поставленої мети. - У результаті ДТП машини обох сторін були відправлену до сервісу.</span>
- Привіт.- Привіт!- Як справи?- Добре, а у тебе?- Також.- Як сьогодні йде день?- Чудово! Сьогодні дуже добрий день. На дворі тепло і сонячно.<span>- Так, так. День і справді чудовий.</span>