Вечір - спільнокореневі вечеря, вечірній, вечоріти, вечеряти - вечір корінь (в корені відбувається чергування голосних), нульове закінчення (словоформи вечору, вечором)
Ответ:
Объяснение:
:
Її оточував яблуневий сад, який так рясно цвів, що в голові ставало пʼянко, від аромату ніжно/рожевих та глибин(н)о/білих квітів.
У тістому лісі, біля схилу, що вів до річки, простягла свої білосніжні пелюсточки до сонечка маленька конвалія. Цього ранку на спів її дзвіночків прилетіла перша весняна бджілка. Вона пильно придивилась до молодого зеленого листячка і тоненького стебельця і сіла поряд на гілочку. Звабивий аромат конвалії скружив її голівку. Обережно бджілка запитала конвалію:
- Звідки ти взялась тут?
Вітер похитавши дзвіночками конвалії, відповів тихим дзенькітом:
- З"явилась вона тут, від загубленої чистої сльози молодої дівчини.
-Тому ти, напевне, така ніжна і беззахистна?
- Так. Хоч сонечко і гріє, та мені тут сумно самій. Навколо високі дерева, що я навіть не бачу їх верхівок і більше нікого, - журливо відповіла конвалія.
Бджілка ще ближче підлетіла до конвалії і запропонувала їй свою дружбу. Конвалія зраділа і всміхнулась. Тепер вони щодня перешіптуються між собою. Про весну і її красу<span>Ⓐ</span>.
Жили собі дід та баба. Дід сіяв пшеницю і всяку пашницю сіяв, та рибу ловив, та дрова рубав. Баба город порала, корову доїла та вареники варила. А ще біля хати розводила силу-силенну квітів: і червоні півонії, і кручені паничі, і зірчасті айстри, і ще всякі-превсякі.
В ЛЕСУ так тихо, что слышно как шелестят листья, как посапывает еж, даже слышно как белка в дупле щелкает орехи. Вижу одинокий дуб он словно плачет от одиночества, дождевые капли по его пожелтевшим листьям падают на землю.Дятел стучит и этот стук раздается по всему лесу.Шуршит сорока -белобока-чистит свой клюв.Как красиво, на просторной опушке примята трава -значит медведь прошел.Только березка притихла под кудрявыми тучами.