Без почуття національної гідності не можна бути справжнім громадянином своєї держави. Коли відчуваєш гордість і розуміння того, що ти громадянин, частка великої держави, Батьківщини, відчуття того, що твої зусилля і наміри ідуть на благо державі називається національною гідністю, патріотизмом. Якщо ж не має такого почуття, то не можна вважати себе справжнім громадянинлом, цей статус буде лише формальним.А зрадники держави взагалі не мають національної гідності. У багатьох країнах таких нелюдів жорстоко карали. Смертна кара зрадників існувала і серед козаків.Гідність - це вміння шанувати себе і тих, кого любиш. Людина з почуттям гідності ніколи не опуститься до зрадництва, варварства, обману, криміналу. Гідно відноситись до інших означає поважати людей, не зважаючи на національність, стать, матеріальний стан, становище у суспільстві.<span>Відчуття гідності має бути в кожної людини, інакше людство поділиться на вовків і телят. Вовки житимуть шляхом варварства, обману і крадіжки, бо втратять гідне відношення, а телятами стануть їхні жертви, що втратять власну гідність. Тобто людина перетвориться на звіра, втратить моральність. Отже можна цілковить сказати, що гідність - стрижень моральності людини.</span>
Постукала осінь до мене в віконце
Я встала з ліжка сонячного та світлого дня.І дивлюся у вікно ,а там стоять всі дерева одягнуті в червоне,жовте,оранжеве вбрання.Берези стоять всі покриті жовтими цяточками,ніби сонечко залишае останні свої сліди.Дивлюсь вниз ,а там вся земля покрита золотом.Дивлюсь в небо хмарне, а там ,а там сонце прощаеться зі мною.
<span>Ось так,осьнь постукала до мене в віконце.</span>
Я вмію малювати.
Сергійко не вміє співати.
Моя молодша сестра Наталка вчора навчилася говорити.
У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
<span>Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. </span>
<span>Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. </span>
<span>Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа. </span>
<span>Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. </span>
<span>Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. </span>
<span>Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя. </span>
