Соломія та Остап. Закохані, але змушені розлучитися через примху пана, молоді люди не стали коритися долі, вирішуючи втекти в Бессарабію у пошуках кращого життя. Однак, їхній шлях був нелегким й трагічним. Автор розкриває образи саме в боротьбі з лихою долею, підкреслюючи гідність та глибокий психологізм головних персонажів. З першого погляду Соломія та Остап є типовими представниками селянства того часу, однак при глибшому розумінні твору, при подальшому аналізі поведінки головних героїв стає зрозумілим той факт, що перед нами непересічні залякані селяни-кріпаки, а люди, сповнені почуття гідності, прагненням до волі, здатними нести відповідальність за прийняті рішення й за своє життя. Треба зазначити, що жага волі присутня не тільки в зовнішня — скинути с себе кріпацьке ярмо, жити як людина -, а й внутрішня — мати змогу самому приймати рішення, бути вірним своїм принципам.
Надіюсь таке?
Значення приказок і прислів'їв для нас стали не такими й вагомими, але самі того не підозрюючи ми використовуємо їх у повсякденому житті. Порівнюємо, стверджуємо опираючись на приказки і прислів'я. Самі цього не підозрюючи ми доволі часто користуємось цими поняттями, тому наше життя на даному етапі тяжко уявити без прислів'їв, приказок.
Цитатна характеристика поета «Давня казка» — Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний. — Хоч не був він теж поганий,— От собі — людина божа! — Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати. — І не був поет самотнім,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні — слова вислухати. — Теє слово всім давало То розвагу, то пораду. — Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний. — Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю… — Не турбуйтесь за мене, папе, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане! — Та й сам я Не люблю за панами жарту… — Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море, То є багатство — панство І розкішне, і просторе При всьому цьому багатстві Я щасливий завжди й вільний. — Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці. — Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину. — Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі.
Бура мглою небо кроет
Вихри снежные крутя
1)Як звалиГоловного героя?(Климко) 1-а Буква К
2)По що Климко пішов за Слов'янськ? (Сіль) 3-я Буква Л
3)Ким працював дядько Климка? (машиніст) 4-а буква И
4)Як звали тітку котра на певний час приютила Климка?(Марія) 1-а Буква М
5)Як звали дядька Климка?(Кирил) 1-а буква
6)Як звали доньку Наталії Миколаївни"Вчительки" (Оля) 1-а буква О