Запорозькі козаки<span> вважали Святу Покрову своєю покровителькою. Це свято мало подвійне значення: під покровом Богородиці запорожці не боялися ні ворожого вогню, ні грізної стихії, ні морської бурі. Під покровом Прісно Діви козаки свято виконували головний девіз свого життя – захист православної віри. На Запоріжжі була козацька церква святої Покрови. Існує переказ, що після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році козаки, які пішли за Дунай, взяли з собою і образ Пресвятої Покрови</span>
Вчителька завжди пояснює завдання тихо, доступно і витримано.
Тепер фірма гарантує виконувати замовлення швидко, якісно і дешево.
Осінь пришла непомітно, казково прикрасила вулиці, вміло розмалювала пензликом дерева.
Бадьоро, радісно і працьовито весь клас допомагав прибирати територію.
Довго лежали книжки на полиці, повністю запорошив їх пил, сторінки місцями пожовтіли.
Високо в небі засяяла зірка .
Час проминув швидко .
Весело і дзвінко засміялася дитина .
Річка привітно манила до себе .
Бджоли постійно перелітали з квітки на квітку .
Тарас Григорович Шевченко змальовує Україну спочатку,як земний рай оповитий красою,а потім,як пекло,край бідності,злиднів,нестерпних страждання кріпаків,свавілля поміщиків,нелюдських умов життя.Одним словом неволя. Свій гнів він вилив у поємі.Там «пани пузаті» «в серебрі та златі», нажитому сльозами кріпаків. Вони аж «потіють і товпляться, щоб найближче стати коло самих». Пани,царі зовсім позбавлені таких людських рис,як гідність,чесність,порядність.Зображена страшна картина страждань, українського народу,у вигляді сну.Жорстокість, деспотизм панує на Україні.Шевченко називає Україну "безталанною вдовою".У ріднім краї немає щастя,бо народ байдужий.У підтексті — пророцтво загибелі кривдникам України.
Где мягко звучит ??? Га(з, зь)ета, во(л,ль)ейбол, те(л,ль)ефон,(г,гь)ерб,(Х,Хь)ерсон, па(к,кь)ет, клю(ч,чь), (ч,чь)ипси, (ч,чь)а
Сали77
Газета , волейбол , телефон , герб , Херсон , пакет , ключ , чипси , чашка , мочалка , Харків .
<span>Брати, взяти ноги в руки (на плечі) у ролі прис.– швидко бігти, квапливо іти, тікати.</span>
<span>– Ой, а як же я верну зі школи без кожуха? – повідає хлопець, скробаючися в голову. – Візьми, сипку, ноги на плечі та й біжи хутко, то загрієшся, нічого тобі не буде, – сказав батько, одягаючи кожух (Франко, Твори, т. III, 1950, стор. 198); –Допивай же, братухо, свою чарку, бери ноги в руки і дуй з моєї хати... Тобі ночувати в мене не можна (Кучер, Трудна любов, 1960, стор. 522).</span>
