Фонетичний розбір слова "ячмінь" слід виконати так:
[йачм'ін'] - 6 букв, 6 звуків, 2 склади.
Схема: = 0 - = 0 =
[й] приголосний,
сонорний, м’який,<span>
</span><span>[а] голосний, нелаб., ненаголош.,
</span><span>[ч] приголосний,
глухий, шипляч., твердий.</span><span>
</span><span>[м'] приголосний,
сонорний, м'який,
</span>[і] голосний, нелаб., наголош.
<span>[н'] приголосний,дзв., сонорний, м’який,
</span><span>
</span>
Першим ученим у житті кожної людини є учитель. Прекрасна, як на мою думку, професія, благородна мета якої, - працювати для майбутнього, сіяти зерна доброго, світлого, мудрого. Учитель навчив нас писати й читати, розуміти й осмислювати. Він провів нас у світ знань, допоміг обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчив не лише премудрощів науки, а й найскладнішої - бути людиною. Але разом з тим це одна із самих творчих професій. Робота справжнього вчителя не закінчується дзвоником з уроку. Те, що діти отримують в спілкуванні з ним, стає частиною їхньої особистості. Сьогодні вчити і виховувати дітей, напевно, складніше, ніж колись.
Так, я добре пам’ятаю свою першу вчительку. У перший клас я пішла у 1984році. У ті часи вчителі були настільки універсальними та духовно багатими! Перша вчителька, Марія Дмитрівна, відкрила мені очі на життя. Вона була дуже доброю і стала моєю наставницею в житті. У сучасних умовах ми намагаємося закласти вчителям такі універсальні знання, щоби вони навчили школярів жити. Адже це краще, ніж просто дати знання.
Я завжди мріяв зробити щось "не по-людські". Ну обікрасти банк чи угнати машину було б занадто, а ось прогуляти урок виявилося якраз доречним. Я і домашнє завдання не вивчив, і з вчителем сперечався на минулому занятті (раптом він ще не забув?) та і, взагалі, математика це не моє.
Продзвенів дзвоник, почалася математика, а я тихенько пройшов повз дверей кабінету, і зійшов сходами до виходу. На порозі я спіткнувся, а коли піднявся, обтрусив коліна і підвів очі, то побачив неймовірне. Переді мною стояв високий бородатий чоловік у незвичайному вбранні, схожому на те, що носили давні греки. Він представився Піфагором. Я щось запідозрив.
- Ти Піфагор? Я десь чув це ім*я
- Так, я відомий давньогрецький математик. Ти думав, що якщо втечеш з уроку, то втечеш від математики?, - відповів новий знайомий. - Я хочу показати тобі, що математика, як і будь-який інший предмет, надзвичайно важливі і необхідні.
Тут він взяв мене за руку і ми опинилися у дивному місці. Всі будинки нагадували більше руїни, ніж приміщення для життя. Поле було дивно оброблено: на одній стороні пшениця була скошена, на іншій - ще ні. Орачі мали дивні серпи, які не здатні були нічого скосити, і люди кидали їх від злості. Одяг був якийсь тісний, весь у латках, і нагадував костюми, які шила маленька дівчнка.
- Чого тут все так дивно?, -запитав я
- Це місто, де люди не вчили математику. Вони не змогли побудувати правильні будинки, наледним чином обробити поле і пошити зручний одяг. Ходім далі.
І ми увійшли до одного з цих будинків. Раптом почувся страшний гуркіт і мій товариш закричав:
-Тікаймо, це обвал! Тут так часто буває!
Я вибіг, але опинився не в тому місці, а вже стояв біля дверей кабінету математики. Я постукав
-Вибачте, можна зайти?...
На клумбі моєї бабусі ростуть найрізноманітніші квіти такі,як: хризантеми, гладіолуси, троянди та айстри
Вітер гудів,ревів та завівав під час тієї жахливої зливи.
Марійко, будь-ласка, подай мені ось ту книгу.
Можливо, сьогодні буде дощ,-з розпачем сказала Наталка.
На жаль, Дмитрика немає вдома,- сказала Галина Степанівна.
Мамо, приготуй,будь ласка,мені чай.
Діано, виходи гратися на вулицю.
Олено Володимірівно, ви перевірили наші самостійні роботи?
