Загугли в неті про це і будиш мати 5 фразеологізмів про школу))
Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.
Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.
Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
1. Я сидів у саду і милувався барвінком. 2.Біля хати за вікнов росте посаджений мною барвінок. 3. Вічнозелений барвінок милував мені око. 4. У саду діда Микити було посадженно сила-силенна барвінку.
<u /><em />На фотографії картинки і звукові сестеми.
В наш час суцільної комп*ютеризації ми мало уваги почали приділяти своєму почерку. Навіщо обтяжувати себе письмом, якщо куди простіше просто набрати на клавіатурі потрібний текст? Або ж , навіщо писати лист рукою, якщо можна просто надіслати повідомлення телефоном? То що ж, скажете ви, неважливо, який маєш почерк, адже ми все менше пишемо рукою.
А я не згідний (а). І справа тут не лише в тому, що вчителям буде тяжко перевіряти наші роботи. Ні! Справа в тому, що письмо своєю рукою - це як ручна робота, чи
handmade, як модно сьогодні говорити. А всі ми чудово знаємо, що ручна робота завжди цінилася і вартувала куди більше, ніж те, що виготовлене на станках чи машинах. І чим майстерніша ця робота, тобто чим гарніший у вас почерк, тим більшу цінність він являє для вас і для всіх тих, хто має з вами справу.
