Дорогому Павлусю.
Привіт,мене звати Дмитро,я прочитав твір про твоє життя. Я б хотів,щоб ти був активним у своєму житті,адже ти марно його провів і тобі немає чого згадати веселого тому,що весь час проводив спавши. Якщо б,тебе наказали в кінці твору,твоє житя змінилося б в кращу сторону. Бажаю тобі кращого майбутнього.
1) Захар Беркут казав, що сім'я Беркутів ніколи не сплямують своїх рук і серця, тому що Беркути радше самі загинуть, ніж загинуть інші люди через них.
2)<span>Батьки і браття! Нинішня наша побіда – велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу, громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом. Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!
3)А
</span>
<span>С Новым Годом!
Снежок дома украсил белым.
Никто сегодня не уснёт.
Огни салютов, словно стрелы,
Вам дарят радужный полёт.
И ровно в полночь очень громко
Мы будем Новый Год встречать.
Горят гирлянды, всюду ёлки –
Они готовы танцевать.
Дай Бог вам счастья и везения,
Огромных в жизни достижений,
Мечты свои осуществлять! ©</span><span>С Новым Годом! С жизнью новой
Нынче мы вас поздравляем!
Оптимизма, веры в слово,
Верной дружбы вам желаем!
И хотим сегодня, в полночь,
Много доброго сказать –
Год грядущий будет в помощь,
Он научит вас мечтать.
Долгой жизни, счастья вдоволь,
Озорной судьбы медовой
Мы хотим вам пожелать! ©</span><span>Сегодня праздник – Новый Год!
На ёлках звёздочки горят.
Они танцуют хоровод,
В ветвях заснеженных блестят.
И мы хотим вам пожелать
Мечты свои осуществить,
Гордясь собой, не забывать
О тех, кто смог вас полюбить.
Добро творить добро иметь,
О том, что было не жалеть,
Мир и покой в семье хранить!<span>
</span><span>
</span></span>
А не пробувалав інтернеті подивитися?
Ось нарешті настало літо. Саме тоді хочеться покупатися в морі, помалювати щось на піску... Так було з однією дівчинкою Мариною. Одного спекотного дня, коли безжаліснопекло сонце дівчинка прогулювалась берегом моря і збирала різні красиві камінці і ракушки. Але як не втриматися від того, щоб намалювати якийсь малюнок. І дівчинка присівши, почала возити пальчиком по піску та намалювала мене,хлопчика-фігурку. Намалювавши його Марина радісно побіжала додому, бо вже почало сутеніти. Наступного дня дівчинці закортіло знову пійти до моря, подивитися як там я. Як вона здивувалася, коли побачила, що я зник й до самой води виднілися якісь маленькі сліди мізерної фігурки. Тоді вночі, коли я ще був намальований на березі, меністало дуже нудно і я захотів подивитися що там робиться насправді на світі. Тут мене почали омивати теплі хвилі, що від цього тепла я враз відчув як я оживаю і встаю на ноги. Я підвівся і захотів вже рушити, як велика хвиля накинулася на мене і потягла мене у море. Коли вона мене затягувала я встигнув вхопитися за якусь ракушку, але хвиля була сильнішою і продовжувала затягувати мене і ракушку за яку я тримався. І тут я потрапиши вже у море, відчув як я тону. Але ракушка стала мені в пригоді. Я умостився у її дно і чекав, що буде далі. А мене все уносило далі і далі... Я знав, що врятуюсь тільки тоді, коли якась людина повторить мої обраси на малюнку і тоді я зможу пересилитися в інше тіло. Одного дня коли я все плив, настала велика буря. Я зрозумів, що зараз мене накроє хвилею та затопить мене. Але тут, немов би зрозумівши моє попередження одна дівчинка на ім*я Ганнуся, їхавши додому зі школи, повторила мої обриси, намалювавши мене на вікні трамваю. І тоді я квапливо пересилився на той малюнок, залишивши ту страшну бурю тільки у своїх спогадах, як старшну пригоди. Тут же я познайомився зі