Мій обов'язок перед природою
Мова землі
Земля прокидається щороку від сну. Здається, що коли збігають останні
струмочки, то вона востаннє зітхає, щоб далі вдихнути на повні груди
свіжого повітря й дати буяння всьому живому. Тоді настає справжня весна.
А ще мені уявляється, що земля ніби звертається до нас: «Бережіть мене,
я багата, я родюча. Піклуйтеся про мене — і ви не знатимете нестатків.
Доглядайте мене, і вас ніколи не хвилюватиме майбутнє. Поважайте мене, я
гідна такої поваги, адже я піклуюся про вас, люди». Я слухаю цей голос
землі, і мені стає так соромно, що хочеться сказати: вибач мені і тим,
хто не поважає тебе. Обіцяю тобі, що свій обов'язок перед тобою я буду
сумлінно виконувати.
Моя прабабуся розповідала, що колись батьки карали малих дітей навіть
за те, що ті плювали на землю, казали, що то гріх великий, адже земля —
свята. Сьогодні ми цю святість утратили. Ми так ретельно вичищаємо
асфальт, у який ми одягнули міста, що, власне, нас уже й не цікавлять
дерева, трава, що росте поруч. І ми байдуже кидаємо сміття під ці
дерева, молодики викидають свої недопалки.
<span>Рідна наша земле, прости нас, нерозумних своїх дітей. Сподіваюся, що
моє покоління виконає свій обов'язок перед природою: будемо берегти її
та захищати, як те робили колись наша предки. Ми навчимося розуміти мову
землі, відчувати її потреби, і вона віддячить нам сторицею: добро
повернеться добром</span>
Коли рак на горі свисне"- так говорять, маючи на увазі: "невідомо коли"; "у невизначеному майбутньому часі", "ніколи". Приказка означає неможливість здійснення чого-небудь. Творці цієї приказки були впевнені, що раки, що живуть на річковому дні, не покинуть середовище свого існування, не з'являться на сушу і вже тим більше не засвистять.
<span>Важливою функцією педагога є його вміння сприяти ефективному і творчому освоєнню інформації, критичному її осмисленню. Наголосимо: навіть у нашому 21 столітті при застосуванні найсучасніших комп’ютерних систем, високих телекомунікаційних технологій, які поза будь-яким сумнівом стимулюють динаміку та ефективність навчального процесу, ніщо і ніхто не спроможний повністю витіснити й замінити мистецтво безпосередньо педагогічного діалогу “Вчитель – Учень”. Тому в ХХІ столітті особливо важливою є підготовка високопрофесійних педагогічних та науково-педагогічних працівників, які відповідають інтеграційному критерію “педагогічна майстерність + мистецтво комунікування + нові технології”. Висока культура комунікування вимагає розвитку та поглиблення риторичного виміру в освіті. Мистецтво риторики, як показує міжнародний освітній досвід, стає вкрай важливим складником гарного вчителя нашого часу. </span>
