,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Я дуже люблю квіти, особливо польові. Всі вони прекрасні, але найгарнішою є польова ромашка, ця тендітна квітка знайома усім з дитинства, багато дівчаток свої перші віночки плетуть саме з неї, а серед молоді поширеним є гадання на цій квітці. Проста та скромна краса ромашки незрівнянна. Кругла жовта серединочка квіточки, немов сонечко, а прямі пелюстки біленькі та на диво ніжні. Навіть у медицині, ця польова ромашка встигла себе зарекомендувати, а що може бути смачнішим за ромашковий чай?Також польова ромашка є символом молодості, юності ті доброти.
Мой родной дворик – это двор многоэтажного дома. Он средних размеров и довольно уютный. В нашем доме девять этажей и четыре парадных. Как видите, в нем живет множество людей. Поэтому во дворе есть все, чтобы можно было выйти из квартиры на улицу и с удобствами подышать свежим воздухом. А детям – поиграть.Во дворе установлены лавочки, где можно посидеть. Еще на заасфальтированной площадке ставят машины. Но в нашем дворе много машин не стоит, потому что в нем нет гаражей, как в некоторых других дворах.На той части двора, что не покрыта асфальтом, высажены деревья и кусты. Здесь приятно отдыхать в тенечке жарким летом. Также дворничиха с помощью пожилых женщин из нашего дома разбила клумбы с садовыми цветами. Там, в зависимости от времени года, цветут петунии, клематисы, астры, пионы и другие цветы.У нас во дворе растет орех, а осенью под этим деревом все кому не лень собирают орехи. А еще есть рябина, где зимой кормятся птички.Во дворе устроена маленькая детская площадка с горкой, качелями и песочницей. Здесь возятся малыши. Рядом на лавочках следят за ними мамы и бабушки. Еще во дворе установлен столик, за которым играют в домино пенсионеры, а поздно вечером молодежь грызет семечки. Ну, и выбивалка для ковров – еще одна деталь нашего двора.<span>Наш двор уютный, в нем каждый находит себе место. В кустах всегда обитает пара-тройка бездомных котов. Их подкармливают бабушки, и поэтому они ластятся к каждому, кто живет в нашем дворе.
</span>
Ответ:
Легендарною називають Марусю Чурай. І це справді так. Дівчина з Полтави лишила після себе багато ліричних пісень, які й досі в народі користуються популярністю, зокрема, "Ой не ходи, Грицю". На мою думку, дівчина стала відомою, навіть легендарною, через свої пісні, які із задоволенням співали козаки, вирушаючи в похід. Це, насамперед, стосується пісні "Засвіт встали козаченьки". До речі, дехто співає "засвистали козаченьки", це неправильно; а слово "засвіт" означає "за світла", тобто коли сонце тільки замерехтіло ледь-ледь на небокраї.
Розповідають, що Марусю судили, бо вона за зраду отруїла свого коханого Гриця. Хоча насправді він сам випив отруту, тому що Маруся не простила й відмовилася вийти за нього. Але її популярність серед козаків була настільки великою, що сам Б. Хмельницький звернувся до суду, аби її виправдали. Так воно й сталося. Це було дуже давно, а пісні талановитої дівчини живі й понині.
Объяснение:
Що можна зробити для майбутнього України?
Багато хто з дорослих не вірить у майбутнє нашої країни, вважають, що Україні відстала від цивілізованих європейських країна на цілі десятиліття, що нічого світлого попереду немає. Але молодь України так не думає!Україна!.. Це слово з глибокою шанобою і гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це — київська Софія і Золоті ворота, ласкаве Чорне море і бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать з гір на долини, пшеничні лани і блакитне небо, розкішні каштани і сумні верби, це краса зелених Карпат. Україна!.. Хтось згадає безстрашного Святослава, комусь хвилюватимуть душу неповторні українські пісні, хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід, перед кимсь постане легендарна Маруся Чурай…Я часто замислююсь над питанням: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, якою мовою спілкувалися наші предки? Вивчаючи твою славну історію, можна побачити, як багато ти, Україно, зазнала лиха, яке буває тільки в страшних казках. Твою історію зіткано із світла і темряви, з радості і смутку.Українцi мають усi пiдстави пишатися тим, що їхня Батькiвщина не раз переживала днi могутностi й слави, мала справдi легендарних героїв, мужньо долала найважчi випробування. I потiм вiдроджувалась, виростала з руїн, виховувала новi поколiння, закоханих у рiдну землю лицарiв правди i волi. Ми можемо пишатися тим, що Україна нiколи не поневолювала iншi народи, а лише захищала себе вiд ласих на чуже добро близьких i далеких сусiдiв.На жаль, цiлими сторiччями ворогам за допомогою грубого i жорстокого, як правило, кривавого насильства, облудної брехнi i пiдступу, розпалювання ненавистi мiж етнiчними групами українцiв удавалось панувати над Україною. Майже всi завойовники кричали нахабно, безсоромно i цинiчно, що вони несуть українцям тiльки добро i щастя. Прикро, але дехто з наших спiввiтчизникiв ставав на службу до чужинських можновладцiв i допомагав їм гнобити свiй народ. Перевертнями i яничарами, а в наш час манкуртами називають люди таких осiб, якi за грошi ладнi вiдректися навiть вiд рiдної матерi. Але були й тi, якi, навiть настромленi на польсько-шляхетськi палi та пiдвiшенi на турецьких залiзних гаках за ребра, вмирали з iменем України на устах. Їй вони вiддавали усi свої сили, здiбностi, працю i навiть життя. Кожна така людина розумiла, що тiльки тодi її Батькiвщина, Україна, зможе стати господинею на власнiй землi, коли всi її сини i дочки будуть щоденно працювати для досягнення цiєї великої, святої справедливої мети. Якби нас змалечку навчили вклоняти ся рiдному пороговi, рiдної мови, може, тодi не розгубили б ми зiбраної попереднiми поколiннями духовної спадщини i були б добрiшими й милосерднiшими. Але чужi школи i вчителi не тiльки не виховували у дiтей почуття любовi до рiдного, а, навпаки, отруювали їх безсоромно брехнею про тих, що поклав свою працю, а iнколи й життя на священний вiвтар незалежностi. За цих умов кращi iсторики i письменники, незважаючи на переслiдування, писали i видавали правдивi лiтературнi та науковi твори не лише для дорослих, а й для шкiльної молодi. Хто з наших сучасникiв не знає такi iмена, як Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, Дмитро Яворницький, Пантелеймон Кулiш та iншi.Але, незважаючи на те, як важко живеться сьогоднi українському народовi, хочеться сподiватись на те, що ми виживемо, вистоїмо. Над Днiпром не вигасає дух народу, не пропаде i його сила. Свiдомiсть українцiв постiй-но змiнюється i здобутки нашi ростуть. Народ не перестає боротися за свої права. Українська нацiя росте i розвивається, хоч як їй важко жити, i це додає всiм надiї й вiри, що доля народу змiниться на краще.Україно!.. Тобі і сьогодні доводиться нелегко: чорнобильська катастрофа, екологічна небезпека, економічна криза, безробіття. В суспільстві процвітають злочинність, байдужість, підлість, рідкістю стає великодушність, чесність, милосердя.<span>Однак, не все так погано в нашому домі. Сучасна молодь України охоче вивчає історію України, знає свята, традиції, звичаї українського народу, люблять слухати пісні — красиві, влучні, ніжні. Багато моїх ровесників записані в громадські організації «Пласт», відвідують заходи присвячені культурі та історії України. Молодь цікавиться своїм минулим і сьогоденням.</span>