1. Прагнення свободи. (Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.)2. Працьовитість. (Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, протевони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона є антигуманною за своєю суттю.)3. Суспільно-громадянські погляди. (Обидва герої ненавидять кріпосний лад,він неприйнятний для них своєю принизливістю.)4. Порядність, чесність. (Героям властива неабияка порядність, взаємодопомога, вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного.)5. Соломія. (Соломія — не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатнапримиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.)6. Остап. (Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який від<span>чуває відповідальність за себе, за свій спосіб життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.)</span>
Вона побажала йому щастя,тобто знайти свою другу половинку
7клас????
Коломийка складається з двох рядків, кожен з яких має по 14 складів.
<span>свойство по значению прил.; важность, значительность чего-либо для настоящего момента; , важность, значительность чего-либо для настоящего момента, современность, злободневность.</span>
<span>- Пригадую ще,- продовжив свою розповідь Віктор Олексійович далі,- сварківці розповідали, що з ранку того дня в селі вони бачили пару сіроманців, напевне вовка і вовчицю. Хтось із них забіг до стайні, його закрили у приміщені, а потім знешкодили. Селяни казали, що скоріш за все загинув вовк, а вовчиця, мабуть, і сиділа на купі піску біля Кобівщини і сумувала за загиблим хазяїном – сіроманцем та була не дуже голодною, тому і не напала на поодиноку людину». Зважаючи на цей випадок, Віктор Олексійович зробив для себе такий висновок: по можливості не їздити самому вночі з роботи додому, а залишатися на ночівлю у населеному пункті. </span>
