1) художественное описание зимней природы.
2) вещий сон Татьяны.
3) Смелость Онегина.
4)день рождения,балл.
5)Онегин. чтобы отомстить Ленскому, приглашает Ольгу почти на все танцы. И Ленский не может потанцевать с Ольгой т.к. все танцы она обещала Онегину.
6) Ленский с мыслями о дуэли уезжает с бала.
<span>Джим Хокінс —
позитивний головний герой роману Роберта Льюїса Стівенсона «Острів
скарбів». Розповідь ведеться від його імені. Саме вчинки головного героя
розкручують сюжет роману Стівенсона.
«Острів скарбів» опис Джима
То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над
коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в
нього були зашкарублі і пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а
рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок.
Джим — підліток, син власників трактиру «Адмірал Бенбоу», який випадково
виявляється втягнутим у небезпечну і захоплюючу історію. Бере активну
участь у всіх подіях: це він подружився з піратом Біллі Бонсом, знайшов і
забрав карту Острова Скарбів з його скрині, а потім передав її доктору
Лівсі і сквайрові Трелоні; він виявив на кораблі змову, знайшов Бена
Ганна на Острові скарбів, застрелив напавшого на нього пірата Ізраеля
Гендсе, відвів корабель піратів на Північну стоянку і став яблуком
розбрату у протистоянні між Джоном Сильвером і залишками його зграї.
Головний герой роману Джим Хокінс гідно виходить з усіх випробувань і
долає усі перешкоди на шляху свого порятунку. Він сміливо, як доросла
людина з досвідом, долає все те, що було йому уготовано. При всьому тому
Джим завжди сам прагнув до пригод. Саме тому він сховався в бочку з-під
яблук, саме тому він почув розмову піратів, саме тому він опинився в
одній із шлюпок, що спускалися на берег, і саме тому він вирішив один
пробиратися на «Еспаньйолу» і рятувати корабель.
Письменник зображує Джима в чомусь звичайним хлопцем, який завжди марив
про пригоди і отримав їх сповна, а в чомусь ми бачимо, що Хокінс –
людина, з якої варто брати приклад. Навіть перед лицем смертельної
небезпеки Джим залишається відданим своїм товаришам, чесною і сміливою
людиною, він завжди тримає своє слово. Крім того, Джим проявляє себе як
благородна і добра людина – він був готовий допомогти навіть своєму, уже
переможеному, ворогові.
Як і в більшості творів Р. Стівенсона в «Острові скарбів» пригоди Джима
Хокінса і його товаришів закінчуються щасливо – вони знаходять
піратський скарб і повертаються додому багатими людьми. А пірати, як і
повинно бути, зазнають кари і їх залишають на самотньому острові.<span>Джерело: </span></span>
МАУГЛИ (англ. Mowgli) — персонаж двух романов Р.Киплинга — «Книга джунглей» (1894) и «Вторая книга джунглей» (1895). Эти романы тематически связаны с изданным в 1902 г. сборником киплинговских сказок о животных «Сказки просто так», но история Маугли, которой в «Книгах джунглей» уделено в первой — три рассказа, а во второй — пять, быстро выделилась и начала публиковаться в виде отдельной книги. Имя героя (автор перевел его как «лягушонок») придумано самим Киплингом — в хиндустани такого слова нет. М.— потерявшийся в джунглях ребенок, вскормленный волчицей и ставший членом волчьей стаи. Его другом становится медведь Балу. Однако есть у него и враг — тигр Шер-хан. Взрослея и мужая, М. приобретает все больше человеческих черт. Животные не выдерживают его взгляда, и к тому же он отпугивает своих врагов огнем — никто из зверей им не овладел. Уйдя из джунглей, М. приобщается к миру людей и становится лесником. «Книги джунглей» были написаны Киплингом по заказу писательницы Мэри Элизабет Мейп Додж, автора известного романа «Серебряные коньки», для детского журнала, который она редактировала, но в процессе работы Киплинг придал произведению многие черты «взрослой» литературы. Он повел разговор о месте человека в природе. Киплинг включился в начавшийся задолго до него спор вокруг теории Дарвина. «Книги джунглей», лишенные каких-либо научных доказательств, были тем не менее сильнейшим аргументом в защиту дарвиновского взгляда на природу.
Читала давно, уже помню плохо, но, например, Гринёв и Швабрин-оба дворяне, но когда перед ними обоими встаёт выбор- признание Пугачёва, унижение, но жизнь, а в противном случае-смерть, насколько различен их выбор! Хотя Гринёву всё же удалось избежать смерти, он и в дальнейшем не поступается своей честью. Вспомним его дуэль со Швабриным, его поведение с Пугачёвым.