Жанр: ліричний вірш (колискова) Вид лірики: громадянська Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини. Віршовий розмір: хорей Тип римування: суміжне Форма оповіді: монолог Тема «Лебеді материнства»: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі. Ідея «Лебеді материнства»: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. Основна думка «Лебеді материнства» Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Художні засоби «Лебеді материнства» Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син. Повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». Порівняння: «лебеді, як мрії».
Юхрим Бабенко - достатньо хитрий персонаж. Він також є нечесним, користливим.
Це можна гарно бачити в епізоді, коли Бабенко просить у хлопчика насіння. Також автор показує його небайдужим до гарних дівчат.
Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище — Тобілевич) – український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру. Народився 29 вересня 1845 в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда (нині Кіровоград). У сім’ї керуючого маєтком Карпа Тобілевича. Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на “відмінно”. Іван Тобілевич отримав посаду писарчука в 14 років, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше – до столоначальника у кримінальній частині. Протягом 23 років був чиновником і довгий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий 1883 за постачання паспортами революціонерів. У 1880-і роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. У 1886 році в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» І «Розумний и дурень». У 1887 році була видана його драма «Наймичка» (в Херсоні), в 1891 – «Мартин Боруля» (надруковано в «Зорі»). Перевага його драм – жвавість, цілісність характерів і хороша мова. 1906 — захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна. 15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.
Відомий український педагог В. Сухомлинський вважав, що казки, прочитані в дитячому віці, назавжди відкладають у серці «зернятка людяності, з яких складається совість». Ви, напевно, теж помітили, що казки приносять не лише естетичне задоволення, а й змушують нас замислитися над проблемами реального життя — вибором друзів, поведінки, правильного рішення. До таких роздумів спонукала нас казка І. Франка «Фарбований Лис».Хвалькуватість та зарозумілість Лиса, його користолюбство, нечесність, хитрування, пихатість — ось риси вдачі цього казкового персонажу, які викликають, окрім сміху, ще й осуд.Літературні казки подібні до народних. Однак у літературної казки є свої особливості. Оповідь літературної казки підпорядкована авторській волі, і в цьому її головна ознака.Сюжет твору може бути досить відомий, але його тлумачення, художнє наповнення, характеристика обставин та персонажів належить автору. Читач бачить те, що відбувається, очима автора, який ділиться з нами життєвими спостереженнями. Остаточний висновок з того, що відбувалося в казці, також робить автор.<span>Ще одна особливість літературної казки — не традиційна для жанру казки мова зі сталими зворотами, а індивідуальна, авторська. В І. Франка вона витончена, барвиста і трохи іронічна, пересипана народними приказками.</span>
б)Ліричного
Так як в них висловлюються iндивiдуальнi переживання, смуток, жаль, роз-ач з приводу смертi людини
