Кожна держава має свою столицю---головне місто країни.Столиця України---- Київ.Це одне з найбільших міст Європи, розташоване на півночі центральної частини України по обидва береги ріки Дніпро.Жителі Києва називають себе киянами.Місто приваблює красою та гостинністю туристів з усього світу та є гордістю для всіх українців. У Києві побудовано Києво-Печерська Лавра,Майдан Незалежності,Хрещатик,Софіївський собор і багато інших визначних місць.
Сучасність – у всіх людей це слово асоціюэться з новими будівлями, проривами у науці і техніці, новомодними пристроями. Вже 21 ст., а чи можна дійсно вважати нас сучасними? Це дивлячись з якого боку подивитися. Ось наприклад я, людина, яка дивиться на все тільки своїми очима, ніколи не ввійду в положення іншого і по справжньому не допоможу йому. Тому, для меня э тільки одна сторона бачіння цього слова. І вона така: ми – зовсім не сучасні люди! Не дивлячись на всі пристрої, вироби, для меня ми завжди залишимося дикунами з середньовіччя, хочя, може ми зараз навіть гірші за них! Так, наша мова продвинулась, кордони країн більш-менш устоялися, немаэ массових війн і погибелі, проте, ми так і не навчилися співчуттю, взаэморозумінню, допомозі. "Для нас – любимих", чомусь у меня зразу спливаэ саме такий вислів. Всі роблять все і тільки для себе, ми ніколи не думаэмо про інших, адже "нам повинно дістатися все найкраще", ми "самі найкращі", "ми все можемо". Саме з такими слоганами і по цей день живуть люди на нашій планеті. Живуть егоїстично, лицемірно, скупо, у нас не залишилось ніякого почуття честі і гідності, все собі і тільки собі! Як по меня – це все не ознаки сучасності, а ознаки повільної загибелі останніх гарних та світлих почуттів у людини.
Захар Беркут:
1.Кожний дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили,ослаблюеться громада.
2.Невже між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, щоб її любов не могла перегатити.
3.Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може допомогти іншим тягарем, а хісна приносить ніякого, тоді він уже і жити не варт.
Мирослава:
1.Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів.
3.От дівчина! Тій не жаль би бути мужем.І певно, ліпший з неї був би муж, ніж її батько.
Максим:
1.Життя в неволі-нічого не варте.
2. Зраджуючи свій рід, ведучи монголів через гори…Ні, краще вмерти,ніж так заробляти на вільність.
Тугар Вовк:
Простите не знаю, надеюсь хоть чем-то помогла…
Якось у школі,
Коли були спори,
Ігор з Данилком подралися в полі.
Всі реготали, всі там сміялись,
Данилко в нас плакав, а Ігор сміявся.
Це любов до ближнього ..
І до природи -довкілля ..
