<span>1) У творі "Різдво" Богдан-Ігора Антонича багато символічних та метафоричних образів :
сани є українським аналогом ясел - "</span><span>Народився бог на санях",
</span>лемки у творі є аналогами вохвів - "Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий", золотий горіх - символ нового життя, а місяць є симолом батьківщии - "У долоні у Марії <span>місяць — золотий горіх"
</span>2) Осип Турянський поклав історичний матеріал Першої світової війни у своєму творі "Поза межами болю". Також, приділив велику увагу людським почуттям та вічним цінностям.
<span>
</span>
Можливо, мені б не сподобався такий вид життя, але у кожного є своя доля і долі ніколи не бувають однаковими. Звичайно, у сучасному світі не зовсім хотілось би бути Планетником, а під словами: Бути Планетником. Я уявляю життя з природою, тобто мати лише природу, людей і книжки, адже в ті часи не було ні телефонів, хоча якби були, то вийшло б цікаво, якщо дідусь Капуш почав телефонувати Планетнику і розказувати йому "Закони природи"
Їхні твори у радянські часи були заборонені,і твори їхні патріотичні.
Твори бувають різні. Кожен з них несе частинку душі автора. А якщо автор могутній власною душею, то його твори неможуть бути неулюблені. Про Тараса Шевченка можна говорити вічно. він поет, натхненник і пророк. Я люблю усі його твори, немає одного найулюбленішого, але про один можу розповісти. Твір "Розрита могила", це вірш сповнений великої мудрості. коли ти його читаєш, то розумієш настільки все влучно розповідається. В одній стрічці міститься вся та історія, переживання, життя. Мені подобається засудження людей, що жахливо ставляться до України. "Помагайте, недолюдки матір катувати!" - велика хвиля емоцій і опис проблеми що завжди буде актуально. Цей твір захоплює і від нього ідуть мурашки по шкірі.
Рідна мова солов'їна
найкраща, наймиліша
хто тебе забуває,
той серця не має
треба тебе плекати
<span>і кожному шанувати.</span>
