Щоб забавити дітей оповіддю, Галина Малик робить її веселою і повчальною
водночас. її герої мають і фантастичні здібності, як, наприклад,
Недочеревик, який може подорожувати в наш світ з Недоладії, так і
звичайні, притаманні людям риси — ледащі, гнів, непослідовність. Не
забула казкарка і про батьків, нагадуючи їм зі сторінок книжки, що
виховувати малих дітей треба, насамперед, казкою. Тому що хто, як не
улюблені персонажі, можуть власним прикладом продемонструвати, як треба
чинити в тій чи іншій ситуації, а які дії можуть накликати біду.
<span>У
казці «Незвичайні пригоди Алі в країні НедоладіЬ порушено дуже цікаве
питання: «Чи треба доводити справи до кінця?» Дівчинка Аля, яка все
полишала на половині, потрапила за це в чарівну країну Недоладію, де
зрозуміла, що незакінчені справи можуть призвести до великих
неприємностей. Тому, повернувшись додому, вона не тільки доробила усі
свої справи, а ще почала попереджати інших, щоб закінчували почате.
Отже, авторка за допомогою Алі доносить до читачів головну думку казки
про те, що кожна розпочата справа має бути завершена.</span>
Відшуміло літо колосками,
Капелюха вересень надів.
<em>Скоро його знімить жовтень,</em>
<em>А за ним і листопад,щоб порадів.</em>
<em>Всі пори капелюхом тим</em>
<em>міняються</em>
<em>А разом із ним дощі,сніги</em>
<em>кружляються</em>
1) панування деспотизму
2) зображення Сибіру
3) зміна образу оповідача
На мою думку, Андрійка не можна назвати другом природи.
По-перше, хлопчик знехтував проханням тата не лякати птахів. Вперта цікавість привела до зруйнованого ластів’ячого гнізда. По-друге, усі друзі природи знають, що не можна турбувати птахів у гніздах. Вони можуть покинути своїх пташенят. Про це нас вчать на уроках.
Я не можу назвати Андрійка другом природи.
Чому ми повинні захощати нашу Вітчизну? Чому ми не повинні тікати від цієї війни та не залишатися байдужими до неї?
Україна - це наша хата, наш рідний дім, в якому ми народилися. В якому нас вирощувала наша матуся и в якому ми чули такі дивні, гарні пісні, казки, притчі на легенді. В Україні всі люди для нас рідні, рівні, бо всі ми брати та сестри по крові.
Ця війна - обов'язок кожного із нас, бо ми повинні захищати нашу Батькивщину, яка нас вирощувала, яка нас годувала та яка давала нам все тільки найкраще. Яка дала нам гарну родину та, може не завжди, але гарних друзів.
Україна - це наша Земля. Це наша спадщина. Це спадщина наших предків. І ми повинні оберігати те, що дісталося нам з таким трудом. Ми повинні захищати те, що століття назад захищали наші діди та прадіди.
