1. І тільки степ, і тільки спека, спека,
і озерявин проблиски скупі.
2. У присмеркові доброї дібровості
пшеничний присмак скошеного дня.
На крутосхилах срібної дніпровості
сідлає вічність чорного коня.
Чужинець ти. І всі ви – яничари.
Турецьке зілля хиже і безнебе.
1. Я вже не я. Мене вже улелекали,
Уже рука не вдержить булави.
2. І тільки гриви…курява…і хвіст…
лунких копит оддаленілий цокіт.
(Ліна Костенко)