У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу
заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті
умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду
ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена
родини! А коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене
дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. З того дня в
мене оселилася кішечка. Згодом вона перетворилася на красиву дорослу
кішку, стала мамою, бабусею. Тепер я дивлюся на її онуків, що живуть по
сусідству, і згадую їхню бабусю в дитинстві. Хоч вона вже й доросла,
однак, коли розіграється, стрімголов бігає по квартирі, ганяється за
іграшковою мишкою. Любить стрибати високо, просить погратися з нею: сяде
біля дверей і нявкає, то на мене гляне, то на двері. Це означає: треба
підійти, постукати по дверях вище, а вона постарається туди доплигнути.
У кожної тварини, як і в людини, свій характер. Характер моєї
улюблениці лагідний, вона розумна, легко піддається навчанню, допитлива.
Коли наповняється ванна водою, сяде на грати і дивиться довго на воду,
немов намагається щось зрозуміти. Є в неї одна чудова якість — вона дуже
чуйна. Якщо чує розмову на підвищених тонах, миттю мчиться, зупиняється
на порозі й уважно оцінює обстановку. Визначивши «агресора», підбігає
до нього і злегка кусає за ногу.
Нехай кажуть, що друг людини — собака, але я упевнена, що моя кішка —
кращий друг, який ніколи мене не залишить у біді, буде захищати всіма
силами й радіти разом зі мною. У спілкуванні зі мною вона виявляє ті
почуття, що я марно очікувала від багатьох людей: відданість,
безкорисливу любов, безмірну подяку лише за сам факт мого існування.
Моя кішка майже не змінилася зовні. Іноді ми сідаємо з нею вдвох і
починаємо згадувати той день, коли вперше зустрілися. Може, про це
згадую лише я? А вона думає про своє? Але в її очах я бачу увагу і
турботу. <span>Щороку ми відзначаємо день нашої зустрічі. Я обов’язково пригощаю її
чим-небудь смачненьким. Цього року ми відзначили цей день уже вшосте.</span>
За префікс йшл корінь и закінченя основа зайшл
роз префікс сад корінь а закінченя основа розсад
Я дуже часто люблю спостерігати за тим як хтось працює,обмірковуючи все до маленьких деталей. Я пишаюся своєю матусею. У неї завжди було дуже багато хатніх справ,які вони повинна була якимось чином пов*язувати з роботою. У вихідні дні я часто могла спостерігати як матуся пече запухущі пироги. Спочатку вона ретельно замішує тісто ,а потоім обережно кладе у духовко тісто. Вона- справжній майстер свого діла. На прикінці готування пирогу,вона прикрашає пиріг різними лакомствами :сгущенкою, печеними яблуками, горіхами,шоколадом тощо.
Благородство – це зовсім не одяг і не постава. Людину визначають її вчинки. Слова – це вітер. Одяг – зовнішня оболонка. Тільки вчинки розкривають справжню сутність людини, визначаючи тим самим ступінь шляхетності, так само як і інтелігентності. Благородна людина має бути в першу чергу поблажливою, поблажливою до слабостей і пороків інших. Благородство – це уміння прощати, хоча це зовсім не означає, що не потрібно вміти постояти за себе.
Яке б не було походження і положення, не принизити цим іншого – ось справжнє благородство. Повага до людей і інтелігентність – окремий випадок благородства. Жертовність, щедрість, причому не тільки душевна – теж приманне благородній людині. Благородство – це коли ти віддаєш людям все, що можеш і одночасно прощаєш цих людей за те, що вони не відповідають на це взаємністю! Загалом, благородство – це вчинки і справи, справи і вчинки. І при цьому відсутність тикання себе в груди і захвату своїм благородством.
Доводити , що благородство людини визначається не положенням і не знатним походженням, навряд чи варто. В основі благородства, насамперед, лежить високе розуміння честі і обов’язку. Кодекс благородної людини включає в себе такі поняття, як чесність, прямота, сміливість, принциповість, наполегливість і в той же час – гуманність, вміння щадити слабкого, бути вище дрібниць, вміти жертвувати власними інтересами на користь інших. Благородство – це коли ти робиш добро непомітно, не заради визнання і нагород. Я впевнений в цьому.
Є люди, які плутають благородство з зовнішньої красивою позою, з чванливістю, зарозумілістю. Будь-яке зауваження на свою адресу вони сприймають як образу власної честі. Людини, здатній на благородний вчинок, людині, що володіє почуттям власної гідності, якраз найважче образитися або образити.
Визнати свою помилку, вибачитися, якщо ти винен, не боятися потрапити в дурне або скрутне становище заради доброї справи – це не означає поступитися власною гідністю, а значить поступити великодушно. Але якщо ви скептично ставитеся до проявів безкорисливості, вам є над чим замислитися. Я переконаний: справжнє благородство невразливо для дрібниць життя. Треба за всіх обставин залишатися непохитною, чесною, благородною і безкорисливою людиною. Я сподіваюся стати чесною людиною, яка вчиняє безкорисливі вчинки, і мені є з кого брати приклад.