Одного осіннього дня, коли я ще була зовсім мала, а в ліс можна було ходити і не боятися вовків, моя бабуся покликала мене з собою по гриби. Вона нахилялася біля кожного горбочка, штовхала його довгою палицею, і, впевнившись, що там немає гриба, йшла далі. Я по-трохи відставала, і не встигала за нею, бо була зачарована красою золотої осені.
Зненацька я почула тихий шелест позаду. Я не боялась, хоч і кажуть, що з покон-віків тут водяться ведмеді.
Оглянувшись назад, серед пожовклого листя я побачила їжачка, який ніс на своїй колючій спинці декілька опеньків.
Маленьке створіння повільно рухалося, а ззаду щось неначе кралося за ним. Я ніяк не могла вгледіти, що воно є. Коли тваринка підібралася ближче до їжачка, я побачила надзвичайної краси лисичку. Їжачок підняв голову догори і почав прислуховуватися. Лисиця тим часом тихо просувалася до нього. Маленький їжак швидко скрутився, зрозумівши в чому ріс, а лисиця тим часом підійшла дуже близько і опустила свою довгу мордочку, уткнувшись носом в колючки. Руда не помічаючи мене, штовхнула їжака вперед і, облизувалася, намагаючись виманити їжака лапою. Маленьке створіння, що було схоже на м'яч з голками, навіть не думало розвертатися.
Аж раптом, я почула знайоме бабусине : "Аууу". Я відгукнулася, а коли подивилася на місце, де була лисиця не побачила нікого, крім хороброго їжачка-хитрячка, який вирушив далі, немов нічого не сталося.
Так и будет, ибо на русском лягушка
У нашій сім'ї прийнято допомагати іншим і не тільки тоді, коли про це просять. У моїх родичів є своя дача. Вони купили велику ділянку і засадили його. Кожне літо я і моя сім'я приїжджаємо до них і допомагаємо прополювати і поливати город. Пізніше і збирати врожай. Але без нагороди ми не залишаємося. Після важкої роботи ми йдемо купатися на озеро. А ввечері ми готуємо шашлики, миємося в лазні. <span>Люди допомагають рiдним не через нагороди, а за велінням серця.</span>
Дзвенять2скл.(дзве-нять)
7зв(дз в е н й а т')
8б( д з в е н я т ь);
Ясний2скл.(яс-ний)
6зв(й а с н и й)
5б.(я с н и й)
Я народився в Україні. Ця держава вільна і незалежна, а ще донедавна вона була складовою великої держави — Радянського Союзу. Я не знаю, як було жити у тій державі, але я твердо впевнений, що краще мати невелику, але власну Батьківщину.На мою думку, дуже важливо, щоб кожен розумів необхідність праці, трудової активності, ініціативи, підприємництва. Важливо, щоб держава надавала підтримку нам, молодим, допомагала реалізувати наші мрії. Ми готові до соціальної творчості як умови соціальної адаптації, до конкуренції й самореалізації в ринкових відносинах.Ніхто краще не зрозуміє один одного, ніж мати і дитина. Тож ми — діти України, її надія і майбутнє, будемо будувати демократичну, економічно розвинену державу. У на все попереду, нас чекають великі звершення.