У кожної людини на землі тільки одна Батьківщина. Це те місце, де вона народилася, де пройшли її дитячі роки, де вона виросла, місце, яке вона не раз проміряла своїми ногами. Моя Батьківщина — чудова Україна. Я щасливий з того, що народився і живу саме тут. Я дуже люблю свою Батьківщину за її неосяжні, красиві, безмежні простори. Вийди в поле — і ти одразу закохаєшся в золоті поля пшениці, яка наприкінці літа схожа на справжнє море. Увійди в пшеницю — і тебе майже сховають колоски, наче морські хвилі. І тільки небо буде синіти над дороговказом. Така краса милує мою душу. Здається, йшов би цілу вічність стежкою серед поля, тільки б вона не кінчалася.
А які в Україні красиві міста! Яка в них незвичайна стародавня і сучасна архітектура! Київ, Львів, Харків, багато інших міст, — усі вони свідчать при високий культурний рівень наших пращурів.
Хто не милувався сивочолим Борисфеном-Дніпром і Успенським собором, Києво-Печерською лаврою і Видубицьким монастирем, Золотими воротами княжого міста і Софією Київською? Все це неповторні духовні символи культури та історії нашого народу, одвічні цінності, без яких немислима наша Україна.
Золотоверхий Київ височіє на дніпровських схилах більше п’ятнадцяти століть. Київ, якому випала доля стати «матір’ю міст руських», якому довелося виконувати важливу історичну місію у формуванні найбільшої у стародавні часи європейської держави — Київської Русі.
З високості київських пагорбів оглядаючи далекі простори, що розкинулися поза Дніпром, мимоволі замислюєшся над питанням: чиї ми діти і звідки ми пішли, сучасні українці? І дуже хочеться знати, для кого наша земля була Батьківщиною тисячі років тому, якою мовою спілкувалися наші пращури, яке походження має слово «Україна»?
Оглядаючи рідну землю, захоплюєшся її величчю і красою. Який простір! Яка широчінь! На півночі країни багряніють червоною калиною нескінчені ліси, на сході встають терикони донецьких шахт, димлять трубами заводи і фабрики Слобожанщини, на півдні колоситься золоте море пшениці, на заході постають дивовижні Карпатські гори. І все це багатство — то моя Батьківщина, моя Україна!
Як гарно було в лісі! Попереду росли молоденькі берізки, далі осілі дубочки, сосни і старенька, але неймовірно красива калина. Її розлогі гілки були одягнені в великі червоні грони ягід. Неможливо було пройти повз ту красу. Десь поряд витьохкував свою чарівну пісню соловейко. І від тої краси на душі було так радісно і весело, що самому хотілось співати. Сонячний, теплий, прекрасний день гармонійно поєднувався з величчю неосяжної природи.
