Мова належить до так званих вторинних систем. Вона iснує не сама по собi, а в людському суспiльствi, похiдним вiд якого вона є. Водночас мова – один iз факторiв самоорганiзацiї суспiльства i невiд'ємна ознака таких спiльнот, як рiд, плем'я, народнiсть, нацiя.2. Мова iснує у свiдомостi членiв суспiльства, реалiзується в процесах мовлення i "консервується" в результатах цього мовлення (у сказаному, написаному). Тому доля мови залежить вiд кожного з мовцiв.3. З матерiального погляду в мовi, що реалiзується в мовленнi, немає нiчого, крiм звукiв, якi комбiнуються у слова, речення тощо. За цими комбiнацiями скривається величезний свiт значень – фонетичних, лексичних, граматичних, стилiстичних. Саме в них вiдображенi знання народу– носiя мови – про свiт, його структуру, ставлення людей до нього. "Мова народу – це його дух, i дух народу – це його мова" (В. фон Гумбольдт). У нiй акумулюється духовна енергiя народу. Вона є головною ознакою i символом нацiї.4. Через мову ми пiзнаємо свiт. Наївно вважати, що кожен з нас сприймає свiт безпосередньо, "таким, як вiн є". Насправдi наше сприйняття свiту вiдбувається крiзь призму нашої мови. "Світ просіється крізь сито слів" (К. Кравс).Пiдкреслимо, що в кожного народу "мовна картина свiту" – своя, неповторна. Найпростiший приклад: ми в природi чуємо тiльки тi звуки, якi є в нашiй мовi (р-р-р, ш-ш-ш, ку-ку, ку-ку-рi-ку, гав-гав, няв, дзень, хрусь, хляп тощо). В iнших народiв цi звуконаслiдування звучать зовсiм iнакше.Весь свiт ми "розчленовуємо" i "сортуємо" так, як це змушує нас робити структура нашої мови, у якiй зафiксовано досвiд усiх попереднiх поколiнь рiзних епох. Тому зникнення будь-якої мови – це незамiнима втрата, яка збiднює людство в цiлому.<span>Мова – засiб самопiзнання народу, форма iснування надбудови в усiх її виявах. "Мова – дім духу" (М. Гайдеггер).</span>
Зимова хуртовина панувала вчора в нашому місті. Ще зранку, сидячи на уроках в школі, я помітив, що погода псується. Спочатку за вікном стали падати з неба окремі сніжинки. Вітер підхоплював їх та відносив подалі. З часом сніг став падати густіше, а вітер ставав все сильніше. Сніжинки швидко кружляли у повітрі.
Небо затягли важкі снігові хмари, і воно набуло сірого кольору. На вулиці стало похмуро.
Коли після уроків я вийшов на шкільний ганок, то порив вітру одразу кинув мені сніг просто в обличчя. Вітер навіть здував сніг з кучугур та обсипав ним перехожих з ніг до голови. Почалася справжня завірюха. Дрібна сніжна крихта стала боляче сікти мені обличчя. Тому я прикрив обличчя шарфом та насунув шапку на лоба.
У цей день ми друзями вирішили не кататися на санках, а відразу розбіглися по домах.
Потім я чекав батьків з роботи. Дуже швидко впала темрява. А вітер зовсім розгулявся. У вікно я бачив, як люди йдуть вулицею та борються з хуртовиною,, ховаючи обличчя у комір. Тато з мамою прийшли додому та довго обтрушували сніг з одягу.. Папа показував мені, як у нього змерзли щоки: вони стали просто крижані. Він спочатку навіть не відчував, як я до них торкаюся.
Завірюха лутуювала весь вечір, завиваючи у дротах. А пізно ввечері я помітив, що нарешті стало тихо. На вулиці іскрився сніг, у казці. Було зовсім безлюдно. Всі поховалися по домівках від суворої зими.
Гордістю,вежою,курчам,радіом,піснею,пальтом,ім*ям,розкішю.
про що байку написати тобі треба ?
Листопад фішками \-0--0-0-\ 8 букв 8 звуків 3 склади