Наближається Новий рік - найвеселіше, самий добрий і найулюбленіше свято лісових мешканців. Сорока вже давно облетіла всіх звірів, нагадуючи їм про свято. Але вони і самі почали до нього готуватися. Ось бельчиха вчить своїх дітей вітатися з почесними гостями. Вона чемно киває головою і махає хвостом. Білченята важливо повторюють за нею, але у них виходить незграбно і смішно. А ось косою. Він готує подарунки, радіючи, що Дід Мороз доручив йому таку важливу справу.
А це що за замет? Він ще й рухається! Та це ж білий ведмідь, один із заморських гостей. Ведмідь прийшов раніше, боячись запізнитися через свою незграбність. А тут його місцеві родичі зачісують до Нового року ведмежат. Вони прокинулися від сплячки тільки до свята. Як тільки він закінчиться, ведмеді сховаються в свій барліг - досипати. У передсвяткових клопотах час проходить швидко. Ось великий лось вдарив три рази в барабан, скликаючи всіх на Святкову галявину. На галявині стоїть найкрасивіша ялинка Великого лісу. Ніколи ще ялинка не була така красива, як у цьому році. На ній висять золоті шишки і горіхи, смачні цукерки і пряники. А на вершині велика червона зірка. Прикрашали її птахи, і тепер вони розсілися на лапах святкового дерева і співають новорічні пісні. Звірі завели веселий хоровод навколо красуні ялинки.
В цей день образи прощалися, вороги ставали друзями, тому сова і миша водили хоровод поруч, лисиця розмовляла з тетеревом, а білченята каталися на вовка. Вони вже встигли забути все, чому вчила їх сьогодні мама-бельчиха, і махали лапками, вітаючи гостей. На галявині були й заморські гості: кенгуру, зебри, незграбні тюлені, миленькі коали, мавпи, папуги і навіть цар звірів - лев. Були всі, крім зайця. Ведмідь першим помітив, що його немає, і вже зібрався піти додому до косому, як раптом усі замовкли.
Вдалині почувся дзвін срібних дзвіночків. Він все посилювався, на галявину влетіла трійка коней з срібними копитами, а в санях сиділи Дід Мороз і заєць. Заєць важливо притримував мішок з подарунками. Вони спустилися з саней. Тут Дід Мороз вдарив своєю палицею три рази про землю і все навколо засяяло. Заіскрилися сніжинки, шишки і горіхи на ялинці, запалилася зірка на її вершині. Дід Мороз почав роздавати подарунки присутніх. Кожен отримав те, про що мріяв. Радості не було меж. Отримавши подарунки, звірі почали танцювати від радості. Ось танцює білий ведмідь, і хто скаже, що він неповороткий? Танцював і сам Дід Мороз. Лісові жителі дякували його за чудові подарунки і за веселе свято. А наші знайомі білченята вже каталися на конях з срібними копитами. Їм було весело, вони раділи з того, що каталися на конях Діда Мороза. Але коли Дідусь зібрався в інший ліс, білченята засумували. Тоді Дід Мороз пообіцяв їх взяти з собою в наступному році.
<span>Наближався ранок. Гості стали розходитися. Від їх бенкету не залишилося нічого, крім гарячих сніжинок. І коли ти, мій друг, побачиш блискучі сніжинки, знай, що їх запалив Дід Мороз для лісових мешканців.</span>
Уважність - одна із кращих рис людини. Вона потребує певної самодисциплини та саморозвитку. Завдяки неї можна з легкістю розуміти слова й пояснення вчителя, робити якнайменше помилків в самлстійних та контрольних роботах, вчитися на відмінно. Недаремно великі філософи Давньої Греції щиро вчили своїх учнів цією загадковою та корисною якістю. Отже, биту уважним - це тотожно терміну бути розумним та мудрим. Лиш така людина зможе в своєчасно написати важкий твір, вирішити заплутане завдання та, в принципі, бути хорошим другом і слухачем.
Твір на тему "Ідеал людини у творчості Лесі Українки":
Леся Українка - людина високих поглядів, щирої доброти та вічної мудрості. Поетеса роздумувала над власними ідеалами та мріяла про те, що колись кожна людина стане кращою. Головною героїнею твору є Мавка - справжній ідеал людини. І Лукаш, і лісова царівна є прекрасними як зовні, так і з середини. Проте з часом все змінюється.
Лукашу нудно із Мавкою, він зраджує її. Та й дівчина втрачає зовнішню красу, та не полишає душевної широти. Тобто для Лесі Українки головними в людині є щирість, доброта, відданість та незрадливість. Мавка зуміла стати вищою за інших людей, залишитись духовно вишуканою. Сама Леся Українка мужньо переносила негаразди життя, тому вважає, що завдання її, як митця, навчити цього ж її читачів та надихнути кожного стати більш досконалим.
