Моховинці не відрубати ногу а лісовик з нею подружився
1.Гайдамаки.
2.Нескорені,мужні.
3.Боряться,захищають,змінюють.
4.Заклик до єднання народів.
5.Повстанці.
В. О. Народився в 1936 році
Добро і зло, чесність і брехня, день і ніч - це антоніми, протилежні слова. так само можна сказати і про потета й Бертольда. у них різні цінності життя. Бертольд любив гроші, брехню, тому розбагатів і став заможним:
Сила статків та маєтків!
Це Бертольдо граф заможний!
Він живе в своєму графстві,
Наче сам король вельможий.
але це все завдяки поетові. він був домрим і допоміг тому, коли йому була потрібна допомога. і поетова цінність життя було чесність, вірність і сама поезія. він любив ходити на природу і складати вірші, любив учити інших хорошому і прекрасному. і він нізащо не покине сторону опіки, правди і довіри:
Тож підіте і скажіте,
Що поки я буду жити,
Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити!
ось такі різні люди бувають. Бертольд і поет - два антонами.
сама недавно писала : ) а розміщується твір десь на сторінку з хвостиком
<span>Великий син українського народу,
геніальний поет, мислитель, революціонер-демократ Тарас Григорович
Шевченко, як художник займає одне із самих почесних місць в українському
образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які
прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму
в українському мистецтві. Загальновідомо, що Шевченко був одним із
зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві.
Сам він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного
зображення.
Обдарований від природи хлопчина рано відчув
тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою
радістю. Все ними малює: стіни, лави, стіл в хаті і на дворі, в себе і у
гостях. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї
хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець
любив зображувати птахів, звірів, людей. Коли юний художник намалював
п’яного дяка, то був ним покараний.
Бажаючи оволодіти мистецтвом
живопису, він звертається до шляхетних дяків-живописців, які в
основному заставляють прислужувати їм. Талант художника проявився рано,
значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби
припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до
нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований
самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась
творчість видатного художника.
У лютому 1831 року на
вулицях столиці Російської імперії – Петербурга з’явилася валка
втомлених людей. Один хлопчина звертав на себе увагу тим, що незважаючи
на зимову пору, був майже босий. На одному чоботі підошва відпоролася і
була прив’язана мотузкою. Це був кріпак поміщика Енгельгарда Тарас, який
разом з іншими прибув до столиці. У Петербурзі доля Шевченка круто
змінилась. Пан вирішив мати власного кваліфікованого майстра і 1832 року
він віддав Шевченка у майстерню на навчання до одного з кращих
художників-ельфрейщиків В.Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.
Перші спроби в цьому напрямі були невтішні, однак справжнє систематичне
навчання почалося в майстра і це подобалось Тарасу. У 1836 році
закінчився термін контракту, але Шевченко залишається у Ширяєва,
очевидно, вже в ролі найманого робітника-підмайстра.
Через
нестачу денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім
художником, змушувало Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і
змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса із своїм
земляком – художником І.Сошенком. Сошенко зацікавився обдарованим юнаком
і вирішив допомогти художнику-початківцю на його тернистому шляху.
Сошенко дав йому поради і консультації, а потім знайомив з видатними
діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем
Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном
Гребінкою),спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з
кріпацтва.
Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії
мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас
переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить
дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі
нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і
живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися
із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури.
Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка,
звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.
</span>
