Тема «Ми йдемо»: відтворення ходи українців шляхами країни з рушниками і гарним настроєм
з дитинства дощ Тема: звернення ліричного героя до дощика, щоб той його не намочив
Бо у його документах було написано не БОруля, а БЕруля
<span>Мабуть, вам дивно, що то за ім’я таке — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому лише років півтора було. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: «Я — Ваня», а вийшло «Ява», чи то «Іван» у нього так прозвучало (бо насправді його Іваном звати), але причепилось оте «Ява» до нього, як реп’ях до собачого хвоста. Навіть міліціонер товариш Валігура, що живе у нашому селі, так його зве.»</span>
На вулиці стояла хороша погода. люди навкруги були не такі,як завжди. Тобто з якимось радісним лицем . Марійку це дуже здивувало. Але у неї настрій був не такий,як у людей. Марійка була хвора. Їй терміново потрібно було робити операцію,яка була не дешева. На діво друзі її покинули. Батьки заробляли,як могли. Вони продали машину,всю техніку в домі і саму квартиру. Живуть вони у бабусі за містом,а Марійка в лікарні у місті. Її старший брат,Максим,дуже любив сестричку. Грошей треба було ще трішечки назбирати,тому Максим попросив грошей у своїх друзів. Друзі в нього були дуже хороші,і тому сказали,щоб він грошей не вертав. Марійці зробили операцію і вони знову зажили щасливо та купили нову квартиру,а гроші заробили. Тепер Максим і всі члени цієї сім"ї ходять в церкву молитися за те,щоб вони жили щасливо і ніколи не хворіли
Сипле він з неба
Наче із міху
І білим вкриває
Геть всім на потіху