Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-Карого, заможний хлібороб, який домагається втрачених дворянських прав. Характер Мартина Борулі: не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. Він прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці. Ставлення до інших: зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання родичів, якщо вони стають на заваді його меті. Ставлення інших до Мартина: Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином. Ставлення автора до Мартина: за прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує іронію та сатиру. Моє ставлення до Мартина Борулі: цього героя можна зрозуміти, бо він лише хоче безхмарного майбутнього для своєї сім’ї. та бажання мусять поєднуватися з можливостями їх втілення чого не хоче робити Мартин. Це неправильно, ось чому головний герой виглядає комічно.
Епітети:дідок старесенький;мокрі ниви, і порожній шлях.
порівняння:люди як нові;струшується сад, як парасолька.
Кожен з нас, безумовно, залежить від думки соціуму. Декому важливо, як він виглядає. Дехто хоче не бути білою вороною у власних висловлюваннях. А дехто не може ступити й кроку, не порадившись з оточенням. Звичайно, звертати увагу на людей, що є біля тебе - важливо. Адже інколи вони можуть допомогти порадою та словом. До того ж, часто люди, яким важлива думка соціуму, є совісними. А мати совість дуже важливо.
Проте, залежати від думки оточуючих не варто. Адже виконуючи те, що диктує тобі оточення, ти можеш стати маріонеткою в чужих руках. Людям подобається керувати та бути лідерами. До того ж, людина, яка звикла робити все за чужими правилами, поступово втрачає власну думку, та й своє "я". Вона стає зовсім не самостійною, їй легше перекласти свої обов'язки на інших. Це не правильно. Я вважаю, що у всьому має бути золота середина. Варто дослухатися порад інших, але робити так, як шепоче власне серденько. Не губімо своє "я", будьмо собою!
Стара, мудра птаха сива
Окуляри свої вділа.
Всі погляньте у віконце!
А вгадайте, друзі, хто це?
Коник стрибунець 2 частина