В укр. мові існує 3 часи: теперішній, минулий і майбутній.
Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення.Для того, щоб визначити особу:
Дієслова в першій особі називають дію тієї особи чи осіб, хто говорять:(я) вважаю, (ми) говоримо, (я) пишу, (ми) купаємося.....
Дієслова в другій особі називають дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються: (ти) напишеш, (ти) розкажи, (ви) поясніть.....
Дієслова в третій особі називають дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про кого або про що мовиться: (Він) малює, (він) читає, (вони) знайомляться, (вони) пишуть, (дерево) зеленіє, (пташка) співає, (дні) минають....
З самого ранку почав дути вітрюган, а потім ще й задощило. На узлісся вийшов великий ведмедище. Він голосно рикнув і попрямував в напрямку села. Бідні люденьки побачили його, злякались і заховалися в домівках. Гримів грим і людям здавалося, що їхні двері чіпляють когтищі дикого звіря. І так пройшла доба. Лише вранці, коли вийшло сонце, і перестав дути вітрюганище, люди вийшли на двір і зрозуміли, що страшний ведмедище пройшов повз домівок людей.
Перший домашній улюбленець - мій собака Мухтар, якого я сам обрав і сам виховував. Перші друзі - сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні. Перші друзі, деяких з яких досі займають важливе місце у своєму житті. Перші поразки і перші здобутки. Перші розчарування і перші радощі. Перша музика, яка дуже сильно вплинула на формування мене, як особистості, і яка досі зі мною і підтримує мене у важкі хвилини.
<span>А як у дитинстві хочеться вчитися, я з нетерпінням чекав 1 вересня, аби почати вчитися у першому класі, бо вже з дитячого садка я знав про таке місце, як школа, де дітей навчають найрізноманітнішим речам і прагнув туди. І ні з чим не порівняти ці відчуття, які переповнювали мене на святі першого дзвоника, і через все життя я несу це прагнення до знань, до усіх нового, що мене оточує і сподіваюся ця цікавість не покине мене до самої смерті. </span><span>Коли я був маленьким, то завжди мріяв якнайскоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше - вони можуть ходити, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг, лягати спати коли вони самі захочуть, а не о 9 годині, дивитися телебачення досхочу... А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми, і як шкода, що тоді я цього не розумів і якнайскоріше намагався вирости, аби стати дорослим, як і мої батьки.
</span>Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. І не в останню чергу від того як пройшло твоє дитинства залежить, чи зможеш ти добитися чогось у навколишньому світі, який незважаючи на всю свою красу є доволі жорстоким і невблаганним, і потребує від нас іноді напруження усіх наших сил, аби зробити щось важливе і величне.
<span>Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне - їхню турботу та увагу. Вони з дитинства навчали мене самостійності, тому я завжди мав вибір, що мені робити, коли мені це робити та інше, і зараз я бачу наскільки це мені допомагає у моєму студентському житті. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.</span>
Ответ: Християнська сімя має дотримуватися основних обовязків, а саме тато має допомагати мамі, мама має привчати дітей поваги до старших людей, діти мають підтримувати свої братів або сестер, шанобливо ставитися до своїх батьків, поважати їх. Всі члени родини мають кожен тиждень відвідувати храм. Батьки мають прививати дітям любов до ближнього, повагу, милосерддя .