Перший домашній улюбленець - мій собака Мухтар, якого я сам обрав і сам виховував. Перші друзі - сусідські діти, хлопці й дівчата різного віку. Перші сварки та розуміння, що люди бувають різні. Перші друзі, деяких з яких досі займають важливе місце у своєму житті. Перші поразки і перші здобутки. Перші розчарування і перші радощі. Перша музика, яка дуже сильно вплинула на формування мене, як особистості, і яка досі зі мною і підтримує мене у важкі хвилини. <span>А як у дитинстві хочеться вчитися, я з нетерпінням чекав 1 вересня, аби почати вчитися у першому класі, бо вже з дитячого садка я знав про таке місце, як школа, де дітей навчають найрізноманітнішим речам і прагнув туди. І ні з чим не порівняти ці відчуття, які переповнювали мене на святі першого дзвоника, і через все життя я несу це прагнення до знань, до усіх нового, що мене оточує і сподіваюся ця цікавість не покине мене до самої смерті. </span><span>Коли я був маленьким, то завжди мріяв якнайскоріше вирости. Мені здавалося, у дорослих життя набагато цікавіше - вони можуть ходити, куди схочуть, вміють користуватися складними пристроями та керувати автомобілем, можуть самі обирати одяг, лягати спати коли вони самі захочуть, а не о 9 годині, дивитися телебачення досхочу... А батьки тільки посміхалися та казали не поспішати, і що вони віддали би багато, аби знову стати дітьми, і як шкода, що тоді я цього не розумів і якнайскоріше намагався вирости, аби стати дорослим, як і мої батьки. </span>Дитинство накладає відбиток на все життя людини, бо саме в цей період формуються основні риси характеру та світобачення, здібності та таланти. І не в останню чергу від того як пройшло твоє дитинства залежить, чи зможеш ти добитися чогось у навколишньому світі, який незважаючи на всю свою красу є доволі жорстоким і невблаганним, і потребує від нас іноді напруження усіх наших сил, аби зробити щось важливе і величне. <span>Я вдячний своїм батькам за те, що моє дитинство було щасливим. Я не був розпещеною дитиною, проте мав усе необхідне, а головне - їхню турботу та увагу. Вони з дитинства навчали мене самостійності, тому я завжди мав вибір, що мені робити, коли мені це робити та інше, і зараз я бачу наскільки це мені допомагає у моєму студентському житті. Я б хотів, щоб теплі почуття, які викликають дитячі спогади, допомагали нам долати труднощі дорослого життя.</span>
Вікіпедія є зареєстрованою торговою маркою неприбуткової Фундації Вікімедіа що створила низку вікіпроектів.
Внески-дописи у Вікіпедію є добровільними й здійснюються на основі ліцензії (див. також останню редакцію оригінального документу по посиланню внизу сторінки), що застосовує правові принципи, відомі як копілефт. Прецедент використання матеріалів, захищених авторським правом, контролюється та захищається з тією метою, щоб кожна особа завжди була вільною у доступі до інформації.
Усі відомості в Вікіпедії є вільні для кожного, хто хоче копіювати, модифікувати її для власних цілей, здійснювати редистрибуцію чи використовувати так, як йому до вподоби, допоки нові версії не забезпечать тих самих можливостей. Визнанням для авторів статей Вікіпедії може бути цитування (з ласки) чи зворотне посилання на оригінальну статтю, якого має бути достатньо для цього
Війна-це тяжке і сумне слово,яке навіює погані спогади,або ж ностальгію.Зараз війна є.Я дуже хочу жити без війни. на мою думку,це повинно бути суспільство у якому всі рівні,щоб не було такого,що люди крадуть гроші,зловживають цим.Парки і вулиці повинні бути чистими.Держава-це люди,які в один момент можуть зламати країну,чи відновити знову.Держава повинна бути набагато кращою,ніж є.Без крадіжок,розумною та доброю.Люди,закликаю Вас,робіть все,щоб зробити кращим місто,державу.потрібно жити без війни!
Усі люди народжуються духовно багатими, а життя у соціумі успішно лікує їх від цієї духовності…
І Лукаш у творі Лесі Українки «Лісова пісня» на жаль не став винятком. Маючи від природи тонку, чутливу, ніжну душу, він, однак, не зміг своїм життям дорівнятися до того, що так щедро дала йому природа.
Мавці в якомусь сенсі легше. Вона народилася серед лісових жителів, а ті не мають подвійної моралі. Вони або білі, або чорні. Такими їх зробила природа. В них немає того роздвоєння душі, яке притаманне людям, і яке ми ще називаємо правом на вибір.
Лукаш інший. Він людина. З усіма людськими вадами та недоліками, але й із її величчю. В цю велич і закохується Мавка.
Звісно шкода, що їхня любов зів’яла, так і не розквітнувши. Шкода, що Лукаш не зміг виплекати у своїй душі те, що там було засіяно, не зміг піднятися над собою, над обмеженістю своєї психології, духовною недорозвинутістю, рабським духом. А така людина і не має права на щастя. Ба сказано ж у Біблії: «Кому багато дано, з того багато спитають».
Побачивши котеня, він хотів зігріти й приголубити його. Сашко прагнув якнайшвидше зробити роботу і піти гуляти. Вона хотіла згадати той вірш. відповісти і отримати гарну оцінку. Оленка спитала про війну у мами і дізналась чимало нового. Вони хотіли сховати портфель і так познущатись над хлопчиком. Софійка хотіла стерти цей епізод з пам"яті і навіки забути про нього.