<span> Ця незвичайна пригода сталася тоді, коли я поверталася зі школи.</span>
Поблизу будинку у кущах щось жалібно заскавуліло. Я обережно заглянула туди. На мене дивився сумними оченятами маленький поранений собака. Погані господарі позбулися хворої тварини. Я пожаліла беззахисне створіння. Покликала тата. Ми разом надали допомогу. Спочатку поселили в курнику. Часто навідувалися та підгодовували. згодом назвали його Бровком. Коли він виздоровів, тато змайстрував йому просторну будку. Він живе у нашому дворі. Любить побавитися із дітьми.
Вдячна тварина стала гарним сторожем та захисником.
-----------------------------------------------------------------------------------------
Я врятувала нашу домашню кішку Мусю. А було це взимку. Ввечері поверталася із гуртка. Зупинилася, щоб перейти дорогу. Раптом відчула щось маленьке та тепле біля своїх ніг. Маленький клубочок рухався. Це було кошеня. Воно тремтіло від холоду. Я принесла його додому. Дала поїсти. В теплі маленька тваринка заспокоїлась. Згодом стала веселою.
Кошеня дуже кумедне. Воно часто бавиться з нами.
------------------------------------------------------------------------------------------
Одного дня на дорозі я побачила їжачка. Він був зовсім маленьким. Напевно, загубився. Добре, що поблизу не було машин. Я взяла малюка на руки і перенесла на травичку. І тут мені на радість його чекала мама. Вони зможуть разом попрямувати у безпечне місце.
<span> Я була щаслива, що зробила добро маленькій тваринці.</span>
Життя давніх словян було героїчним і складним. Спустошливі набіги ворожих кочівників, татаро-монгольських нападників. Тільки сміливий опір, спільні зусилля народу, сили рідної природи допомагали русичам захищать рідну Вітчизну.
У творі "Захар Беркут" представлено яскраві образи захисників Батьківщини - волелюбні тухольці, очолювані мудрим Захаром Беркутом. Давня родова громада сильна своїм порядком, заснована на рівності, праці, згуртованості.
Не визнають тухольці боярської влади, для них єдина влада - природа. І саме вона допомагаєь їм побороти головного ворога - татаро-монголів. І тут без жертв не обходиться. Син Захара Беркута, Максим, потрапив у ворожий полон, але батько не погоджується ціною життя сина відкрити монголам шлях до Русії. Суспільні інтереси для нього важливіші за особисті.
Навіть жінки беруть участь у боротьбі: мужня Мирослава пропонує зробити бойові машини для метання каміння у ворогів. Рідне селище тухольців стало пасткою для завойовників: котловину заповнюють русичі водою, а ворогів розбивають вщент.
Великий народ, зрощений на грунті патріотизму, віданності загальній справі, волелюбності, залишиться нескореним! Мрія про щасливу добу відродження України здійснилась! Хай же мир і злагода панують сучасним світом!
Ответ:
Полковник Шрам приїздить до Череваня на хутір Хмарищеие:
Ван Брюховецький кидає Якима Сомка до в'язниці
Івана Брюховецького обирають гетьманом на раді в Ніжині;
Петро Шраменко в "козацькому герці" з Кирилом Туром рятує Лесю;
«Сто тисяч» — перша п'єса, написана І. Карпенком-Карим. Цей твір започаткував появу комедіографа-сатирика, який розвінчував сільських глитаїв, висміював їхню жадобу до збагачення.
П'єса написана на реальних фактах. Узявши за основу відомості про шахраїв, які у Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. Карпенко-Карий намалював типовий образ «стяжателя», глибоко розкрив його характер.
Центральний персонаж — Герасим Калитка, сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Постійно спостерігає за наймитами, бо все здається, що вони багато їдять і мало працюють. Калитка заздрить усім, хто має більше багатства, не вірить, що вони досягли цього чесною працею. Він сам заради грошей ладен чортові продати душу. Зважившись на незаконний вчинок, Герасим Калитка пробує обдурити досвідченого шахрая. Зрозумівши, що його перехитрили, Калитка намагається повіситися, бо не може пережити втрати п'яти тисяч карбованців.
Чітко і послідовно показує І. Карпенко-Карий, як кожний крок, кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядковані здійсненню мети. Не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями.
Крім Герасима Калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача Банавентуру та селянина Савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.
Спочатку п'єса мала назву «Гроші». Саме під такою назвою І. Карпенко-Карий надіслав її до цензури, звідки дуже швидко одержав відповідь: «К представлению признано неудобным». Після деяких змін і переробок комедію було дозволено поставити на сцені під назвою «Сто тисяч».
Драматург залишив невелику спадщину, але його творчість, особливо комедія «Сто тисяч», — найбільше досягнення української класичної драматургії XX століття.