Так множина, бо не можна сказати в однині наприклад санчато
Іноді ми не слідкуємо за тим,що говоримо іншим, і часто це може зруйнувати життя тих,хто поруч. особливо завдають болю слова,які нам кажуть наші рідні- мама,тато,сестра, або брат. Адже саме вони найдорожчі тобі люди,люди,яким ти довіряєш.
вони можуть навіть не дізнатися про те,що зробили дуже боляче.
наприклад, сестра каже, що ця сукня не підійшла тобі,тому що ти товста. з таких фраз зазвичай починаються дуже великі проблеми. Спочатку ти просто не будеш нічого їсти,а потім і до харчового розладу не далеко.
Тому,нам потрібно слідкувати за своїми словами. ми можемо навіть не подумати,що сказали,а людину це вже зломило.
Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. Квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. Я люблю Київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій.
Я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. Щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції Арсенальна та йти в бік парку Вічної слави вулицею Лаврською. Будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. По обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. Перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. Звідусіль чути музику та людські розмови. У цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля Верховної Ради, далі Печерська Лавра та чудовий вид на Дніпро та Лівобережжя.
Парк Вічної Слави пологими доріжками збігає до самого Дніпра. Восени він золотаво-зелений. У парку багато красивих дерев, кущів та полян, є Вічний Вогонь та стела на честь загиблих у Другій Світовій війні. Багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. Вони роздивляються широкі мости через Дніпро – міст Метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст Патона. А на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. Особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів.
Та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею Лаврською. Вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. Осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.
1)Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
<span>Червоні жупани!
2)</span>Ніхто її не рятує...
Козачество гине;
Гине слава, батьківщина;
Немає де дітись;
Виростають нехрещені
Козацькії діти;
Кохаються невінчані;
Без попа ховають;
Запродана жидам віра,
<span>В церкву не пускають!
</span>3)Закрякали чорні крюки,
Виймаючи очі;
Заспівали козаченьки
Пісню тії ночі,—
Тії ночі кривавої,
Що славною стала
Тарасові, козачеству,
<span>Ляхів що приспала.
</span>4)<span>Грає кобзар, виспівує, </span>
<span>Вимовля словами, </span>
<span>Як москалі, орда, ляхи </span>
<span>Бились з козаками; </span>
<span>Як збиралась громадонька </span>
<span>В неділеньку вранці; </span>
<span>Як ховали козаченька </span>
<span>В зеленім байраці.
</span>5)Бо не довго, чорнобриві,
Карі оченята;
Біле личко червоніє
<span>Не довго, дівчата
Надеюсь,равильно выбрала.Хотя,не факт
Источник:"Кобзар":</span>http://oursong.narod.ru/kobzar/kobzar.html#do_osnov
Стрибає-[с т р и б а й е ] наголос на а,
и зверху е (уподібнення)