1)Надворі крапає дощ. Надворі ( Обставина місця) Крапає ( дієслово) дощ( іменник).
2)Сонечко заховалось за хмарки. Сонечко ( іменник) заховалось ( дієслово) за хмарки ( додаток)
3) почав дути сильний вітер. Почав дути( дієслово) сильний ( означення) вітер ( іменник)
4) зявилася на небі веселка. Зявилася( дієслово), на небі ( обставина місця), веселка ( іменник)
5) нам засвітило сонце. нам( додаток) засвітило( дієслово) сонце ( іменник)
Іменник підкреслюється 1 лінією
дієслово двума лініями.
означення хвилястою лінією
обставина -.-.-. риска, та крапка, тільки пишеться під словами!
Дівка-іменник
була-дієслово
та що ж то-вигук
<span>Дорога Катруся,я не хотіла тебе турбувати,але зайди до мене після танців додому.Мені потрібно віддати тобі книжки.Буду дуже вдячна,якщо зайдеш.
постав спс и оцени как лучш</span>
Моя вулиця невеличка, але охайна.
Сусіди милі та добрі. Єсеніна дуже гарна, особливо восени, коли вона одягає найкразу сукню, і просить всіх зупинитися та подивитися на її красу. Весною вона ще та краля, її зелені коси так і розгойдуються н авітрові, просячи помилуватися і похвалити. А ніжні очі фіалок си підсніжників.... Ото справжня розкіж. А п*янкі запахи квітів, чи то дзвінка пісня братика-соловейка. Усі це тримає в собі одна з найменших вуличок мого села
<span>цьому процесові дав ряд найважливіших політичних подій, що мали загальноукраїнське і загальноросійське значення. Це — російсько-турецькі війни за Північне Причорномор'я та Крим (70—80-ті роки), ліквідація Запорізької Січі (1775 p.), скасування автономної козацької адміністративно-політичної системи на Слобожанщині та Лівобережжі і юридичне оформлення тут у 1783 р. загальноросійського кріпосного права, насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською — Галичини і Буковини (70—90-ті роки). Розчленування, з одного боку, і возз'єднання, — з другого, території українського етносу, знищення останніх опор його державності супроводжувалося також і його русифікацією.
Важливе місце в пробудженні національної самосвідомості українців належить творчості першого класика вітчизняної літератури й драматургії І.П. Котляревського (1769—1838 pp.). Його перелицьована "Енеїда", без волі автора видрукувана 1798 p., була першою книжкою, яка надзвичайно високо підняла в очах українського громадянства народне українське слово. Своїми ж образами минулої козацької слави і сучасного гіркого селянського життя вона сприяла зацікавленню ними широких кіл української інтелігенції.
Крім формальної сторони — літературного друкованого слова, писаного народною мовою, до того ж незвичайно легкою, вільною і культурною, — поема містила в собі справді дорогоцінний зміст. З-за жартівливої форми талановитої пародії, що описувала нібито троянських гультіпак, проглядали інші образи й спомини. Українські козаки також часто блукали світами, не знаходячи собі притулку — й гіркі гадки мусили наводити спомини, що викликались цим оповіданням нібито про троянських бурлак. З-поза веселих і часом грубуватих жартів і глузувань поставали образи "вічної пам'яті Гетьманщини". Поставало народне життя, змальоване з великою любов'ю і знанням, пробуджувались зацікавленість і співчуття до його проблем.
Славнозвісна "Енеїда" започаткувала нову українську літературу й відіграла величезну роль в усвідомленні себе українцями національно індиферентних людей.
І до сьогоднішнього дня ще не оцінений належним чином внесок "Енеїди" у скарбницю світової культури. Шведський дослідник А. Єнсен (початок XX ст.), перелічивши ряд травестійно-пародійних обробок Вергілієвої "Енеїди" в історії європейської літератури, зазначає, що творіння Котляревського не просто виділяється своєю "самостійною оригінальною вартістю", а й перевищує "і культурно-історично, і мовно, та й естетично" всіх своїх попередників. Перевищує, бо в ній спостерігаємо "багатосторонній образ цілої України, народних звичаїв і соціальних обставин", бо українське народне життя в ній "так всесторонньо, а при тім артистично" опрацьоване. Перевищує з погляду на її "реалізм, національний гумор і народну мову".
Процес українського національного відродження на першому етапі (приблизно до середини 40-х років XIX ст.)</span>
