1 Приїзд Тугара Вовка
2 Дали дочкау Тугарам Мирослава
3 Напад татаро-монголів
4 Визволення сина Захара
5 Смерть головного героя.
Чи то розглядаючи світлини, чи то споглядаючи барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне «нижнє обрамлення» — борода. А ще незмінно — окуляри. Це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. Та Михайло Грушевський, насамперед, — історична постать!
Те, що Михайло Сергійович Грушевський — перший президент України, у радянські часи не тільки приховували, а свідомо нищили факти цього. Влада прагнула доказати, що Україна — слабка та не може мати своєї державності, тому її слід «присоединить». Окрім того, Грушевський — найвидатніший український історик, інтелектуал зі світовим ім'ям. Він прожив своє плідне життя на зламі століть: 34 роки у XIX столітті (народився в 1866 році) і 34 роки в XX столітті (помер у 1934 році). Ця, певною мірою, умовна межа, що поділила навпіл життя геніальної людини, причетної відразу до двох століть, була для українського народу початком національного відродження й боротьби за державність.
Усе своє життя великий український учений та історик, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення української держави. Придивляюся до рис обличчя Михайла Сергійовича на декількох світлинах — ніде не бачу усмішки. Думаю: ось так йому боліло за Вкраїну, що навіть для сімейного альбому він не посміхнувся перед фотографом. Грушевський ґрунтовно підходив до всього, за що брався, — він писав історію і творив її, займаючи високі посади в українській державі. Його геній, напевно, полягав у тому, що обміркувавши й дослідивши ідею української державності, він безпосередньо намагався реалізувати її в умовах народно-демократичної революції в Україні 1917-1921 pp. Саме це викликало шалену лють із боку імперських великодержавників. Для них він назавжди став «зубром українського буржуазного націоналізму», твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити і з продажу в книгарнях, і насамперед, — із бібліотек, а їхнього автора — із пам'яті народу.
Відновлення державності України в 1991 році врятувало спадщину М. С. Грушевського, уважне вивчення якої лише розпочинається, адже за радянських часів на вивчення творчої спадщини вченого й державного діяча (понад 2 тис. праць) була накладена заборона. Навіть такий сумний факт викриває партійно-радянський імперіалізм: М. Грушевський похований на Байковому цвинтарі неподалік каплиці, але щоб відвідувачі каплиці не звертали увагу на надгробок із викарбуваним ім'ям, його повернули іншим боком до тих, хто проходив поруч. Навіть таку ганебну річ додумалися зробити, аби в черговий раз спробувати відокремити Грушевського від рідного народу.
Так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана Михайла. Він замислено дивиться на мене, ніби запитує: «А що ти зробиш для України? До чого докладеш рук, щоб процвітала наша земля?» Мине ще небагато часу, і я постараюсь відповісти на це питання.
Ответ:
Нема України без Шевченка
Україна – могуча і сильна держава з багатовіковою історією. Нас знають і шанують з анашу незламну волю, вміння протистояти невдачам, за наших сильних козаків, і звісно ж за нашого Великого Кобзаря. В усьому світі знають Тараса Шевченка, йому встановленні пам’ятники і в Австралії в Кандберрі, і 5 пам’ятників встановлено в Аргентині, і в Кубі, і в Парагваї, де тільки не знають нашого земляка.Це не дивно, бо Тарас Шевченко це справжній символ українського народу, це його воля і думки, це його історія й обличчя. Кобзар завжди переживав за українську долю, намагався боротися за Україну, не тільки з загарбниками, а й самими українцями, які хотіли забути своє коріння. Тому складно знайти людину, яка б не чула про Шевченка, не тільки серед українців, але й у світі.
Українці — це діти і онуки Шевченка. Скажіть в якій хаті на книжних полицях немає Кобзаря?
Шевченко, він є батьком українського народу. Саме через нього українці себе усвідомлюють як націю, як єдине ціле. Шевченка немає без України, як і України немає без Шевченка. Шевченко – це Промітей, який через віки несе до українців їх історію, значення, та показує шлях до кращого майбутнього. Шевченко – це національний символ, це Україна.Україна подарувала світові одного з найгеніальнішого поета, яких тільки знала історія літератури. Поезія Шевченка – це голос українського народу, його думки і мрії. Це героїчна національна лірика, яка звучить мелодією серця кожного українця. Тарас Шевченко не тільки показав проблеми гніту українського народу, але й підніс тему волі і її значення для кожної людини. Саме тому і немає другого Шевченка, і іншої такої України. Це єдине ціле, одне без іншого не зможе існувати.
Объяснение:
<span>Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." </span>"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" "Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."<span>Марічка. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." </span>"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."<span>"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."</span>
