Ответ:Прометей один з богів Олімпу. Подобається він мені тим, що не дивлячись на заборону Зевса, допомагав людям. Тому що йому здавалося не справедливим те що люди обдерті, боягузливі, постійно голодні, а Боги маючи все навіть не змилосердяться і не допоможуть їм. Прометей навчив людей різних ремесел. Наприклад як добувати їжу, полювати, будувати і т.п. Ще приніс їм Зевсовий вогонь, обманював Зевса різними способами, щоб люди в цій ситуації виявилися праві(м'ясо запхав всередину у прогнилу шкіру, а кістки змастив жиром і Зевс логічно вибрав жирне).Прометей мені найбільше запам'ятався з богів Олімпу і я вважаю його чудовим, милосердним богом.
Объяснение:
1. Послав їм Господь на втіху одного тільки синка-Павлусем звали.
2.Було,власними руками годує,а він, телепень,тільки глита та,як той пуцьвіріньок знов рот роззявляє.
3.Так його вигнало та розперло,такий став гладкий та опецькуватий.
4.Раз вночі розвередувався та й кричить "Меду та й меду".
5.За матір`ю і батько ноги простяг,а Павлусь і не схаменувся,як зостався сиротою.
6.Тільки йому і роботи,що цілісінький день їсть та спить.
7."Як Бог дасть,то й у вікно кине,Не піду"
8.Щаслива нитка до смерті не ввірвалась Павлусеві.
<span><span>Карпо був широкий в плечах, з батьківськими карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали в собі щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.
Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи - все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на матір.
Старий Омелько був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерню, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити; він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками.
Кайдашиха була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана. куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрестини та на храми. Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові й повага до панів. Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.
Мелашка :
Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на
червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна,
як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида,
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні
брови, густі-прегусті, як шовк.
Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечке од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими червоними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того місця під яблунею, де він ніби вгледів свою гарячу мрію в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем.
</span></span>