Серед гаю стояло десятків зо два вуликів. Золоті бджоли бриніли в золотому сонячному промінні, купчилися на вуликах біля вічок. У холодку під гіллястою
грушею сиділо двоє.
Зовсім білий дід нахилив своє пооране глибокими зморшками чоло. Велика біля борода спадала на товсту полотняну сорочку. Він мав широкі плечі й могутні жилаві руки. Дід склав ті руки на колінах і щось оповідав тихим, рівним голосом, іноді злегка киваючи головою. З-під його білих кудлатих брів блищали чорні, надзвичайно молоді очі.
Перед ним просто на землі сиділа дівчинка. Ні, не дівчинка, бо на голові в неї був маленький святковий очіпок. Вона тільки здавалася дівчинкою, бо з обличчя молоденька. Було виразно видно її мов намальовані чорні брови, маленький, трохи горбатий носик, червоні губенята і ніжне підборіддя. Трохи засмагле обличчя так і пашіло рум’янцем.
Тонка шия молодички вигиналась під разками намиста й дукачів. Біліла тонка сорочка з мистецьким вишиванням. Коліна обнімала картата плахта. Молодичка заслухалась дідового оповідання.
- У лісі живе полісун, - стиха оповідав старий. – Ходить із великою палицею і ганяє вовків, бо він вовчий бог. Тихий, як чоловік, тільки великий, як дерево… І від нього тіні нема… А в полі живе польовик. А в очереті над річкою очеретяник. Вибігає з очерету білим бараном і лякає людей. А в воді живе водяник, пакості чинить і греблі рве…
Перед могутньою постаттю обсипаного снігом старечої зими діда його маленька слухачка здавалася ніжною
—Грегоре! — почувся голос: це була мати. — Уже сорок п'ять хвилин на сьому. Хіба ти не будеш їхати? (Ф. Казка «Перевтілення»)
— Як так? — здивувався Чіполла. — Навіщо ж перекривати роботу посередині? (И. Манн «Маріо і чарівник»)
У маленькому містечку Нью-Таун вночі почулися крики.А справа була така...
Одного літнього сонячного дня Місіс Грант поспішала на роботу,залишивши свою доньку Кейсі вдома.Коли мати пішла,Кейсі поприбирала у кімнатах,приготувала вечерю.Пізніше Кейсі пішла в парк з подругами. Одна з подруг розповіла про страшне чудовисько, яке виходить кожної ночі з ліса до міста.Дівчатам стало страшно,і вони пішли по домівках.
О 8 годині повернулася Місіс Грант.Кейсі розповіла про цю історію,але мати сказала що це дурниці. Слова матері заспокоїли доньку,і вона пішла спати. Опівночі, Місіс Грант прокинулась від холоду,вона встала щоб зачинити двері,та побачила кров на підлозі,яка вела до кімнати Кейсі. Мати швидко пішла в кімнату доньки. Коли вона увійшла до кімнату, вона побачила лише розірвану постіль та криваве вікно. Місіс Грант голосно закричала.Кейсі шукали усю ніч,але ніхто її не знайшов. Ця таємниця викрадення залишається досі нерозкритою.
Чітаю я вчорашню газету,є черствий хліб,зівяли квіти красиві,у мене стомлений вигляд, дує теплий вітер
