1.Словесное искусство Древней Руси
2.С принятием христианства Русь приобщилась к письменности и культуре
3.В основе текстов лежали религиозные убеждения
4.Древнерусская литра отличается духовностью
5.Исторический характер Древнерусский литры
6.Этикет Древнерусской литры
7.Жанры Древнерусской литры
8.Периоды Древнерусской литры
Всё повествование стихотворения говорит о метели
главный герой стихотворения рассказывает о поездке во
время которой происходит метель (как-то так)
Фантастика Фантастика – (з грецької – здатність уявляти) 1) спосіб художнього творення, в основі якого лежить нереальне, уявне, чарівне, надприродне 2) різновид художньої літератури, твори, які описують події нереальні, насправді неіснуючі Джерела фантастики Фантастика виникла ще в античні часи, джерела її в фольклорі, в міфах. Давньогрецький філософ Лукіан («Правдива історія») писав про дзеркало, в якому видно всі міста і народи (телевізор); йому належить і опис одної з галактичних воєн. Продовження розвитку фантастичної літератури можна знайти у готичних романах. Фантастика як жанр літератури Фантастика — це особливий, своєрідний жанр літератури, який спонукає людей замислюватися над життям, його перспективами, реаліями і цілями. Фантастика як жанр літератури Засновники фантастичної літератури: Едгар Аллан По (1809-1849), Жуль Верн (1838-1905), Герберт Веллс (1866-1946) Наукова фантастика Фентезі наукове передбачення майбутнього+ дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки твори з казковими, магічними чи міфологічними мотивами (Дж.Р.Р.Толкін «Володар перснів», «Гобіт», Дж.К.Роулінг Серія книжок про Гаррі Поттера, Льюїс Клайв «Хроніки Нарнії», Діана Джонс «Мандрівний замок Хаула», Корнелія Функе «Чорнильне серце») Соціальна фантастика Утопія Антиутопія суспільні проблеми (людина у суспільстві майбутнього) майбутнє безтурботне, ідеальне майбутнє темне, страшне, загрозливе Зарубіжні письменники-фантасти: Карел Чапек, Айзек Азімов, Рей Бредбері, Олександр Беляєв, Аркадій і Борис Стругацькі, Кліфорд.Саймак, Станіслав Лем, Роджер Желязни, Олдос Гакслі, Джордж Орвелл, П'єр Буль Українські письменники-фантасти: О. Бердник, Марина та Сергій Дяченки, Генрі Лайон Олді (Д.Е.Громов і О.С.Ладижевський) Особливість фантастичної літератури: створення дивного і незвичайного світу, в який людина в буденному житті потрапити не може. Наукова фантастика Наукова фантастика — різновид художньої літератури, основною темою якої є дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки. Художні твори, у яких автори під впливом науково-технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показувати прийдешню долю людства. Функція наукової фантастики – наукове передбачення майбутнього. У науково-фантастичних творах описуються космічні польоти, перебування на інших планетах, переміщення в часі в майбутнє або минуле; технології майбутнього, нові наукові принципи, незвичні політичні або соціальні системи Герої: роботи, мутанти, прибульці, тварини, які внаслідок генетичних експериментів або іншого збігу обставин стали розумними тощо. Тема - дослідження й прогнозування наслідків досягнень науково-технічної думки. Проблеми: «людина і природа», «людина і Всесвіт», «людина і суспільство», «людина і добро (зло)» Змальовуючи фантастичні картини майбутнього, письменники-фантасти розкривають реальні проблеми сучасного суспільства, порушують вагомі морально-філософські питання. До таких,
Пришла весна
И появились почки
Вокруг везде свежо, светло
И радуются солнышку цветочки
Появившиеся так не давно
А постепенно становилось больше
Всех этих тех цветущих тополей
И вот уже как знаком свыше
Припекало солнце всё сильней
Сказал тогда я маме:
"Пошли гулять быстрей"
На что та, согласилась, сказав
"Скорей, скорей"
Казалась бы недавно
К нам вот пришла весна
А через дней уж пару
Наступит летняя пора
<em>Иван, родства непомнящий» - Ваня, Иван. Беглецы с царской каторги, крепостные крестьяне, бежавшие от помещика, солдаты, не вынесшие тяжести рекрутчины, сектанты и прочие «беспаспортные бродяги», попадаясь в руки полиции, тщательно скрывали свое имя и происхождение. На все вопросы они отвечали, что зовут их «Иванами», а «родства своего» не помнят. Народ стал называть «Иваном, родства не помнящим», каждого, кто отрекается от родных, друзей, старых связей; в широком смысле — человек без убеждений и традиций. 4) «По Сеньке и шапка» - Семен, Арсений.Знатность рода бояр в старой Руси можно было легко установить по высоте их меховых «горлатных» (горлатными они назывались потому, что мех для них брался с горла убитого зверя) шапок. Чем знатней и сановней был вельможа, тем выше вздымалась над его головой такая шапка. Простой народ не имел права (да и средств) на ношение этих роскошных шапок из куньего, бобрового и собольевого меха. Отсюда и родились пословицы: «По Сеньке и шапка» или «По Ерёме и колпак», то есть: каждому честь по заслугам. 5) «Фома неверующий» - Фома. В Библии из 12 Апостолов, Фома, не поверивший в воскресение Христа сказал: «Пока не увижу, не поверю». Христос пришел к нему, он увидел и поверил. Словосочетание используется как аргумент для тех, кого нельзя уговорить, кто говорит, что не верит тому, что ему рассказывают, в то время как многие, в том числе рассказывающий, верят</em>
