Сніг Н.в, Очеретів Р.в Покривало Н.в, Степ Н.в Вітер Н.в Тіло Н.в Хмари Н.в
Медунка – це невисока та яскрава трав'яниста рослина, що здавна використовувалась у лікарських цілях. Чому ж ця квітка має таку назву? Бо ця рослина – добрий медонос. Саме з медунок бджілки збирають нектар і згодом перероблюють його у мед. А чому ж ця рослина така яскрава? Бо своїми барвами вона покликана привернути увагу бджіл та джмелів. Отже, медунка – дуже гарна і корисна квітка, з якої віходить цілющий і смачний мед.
<span>Текст містить 7 речень і 68 слів. </span>
І розпочався день ,цей прекрасний осінній день.Сонечко лоскоче промінням щічки та носик .Осінь чарівниця розфарбувала листя у жовтий червоний помаранчевий коліри
Знання — фундаментальне філософське поняття, визначене в Філософському словнику як «форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності»[1].
Знання можна визначити також як форму інформації, існування
систематизованого результату інтелектуальної діяльності людини
(пізнання)<span>[джерело?]</span> — з огляду на фундаментальність поняття його важко виразити через простіші філософські категорії<span>[джерело?]</span>. Наприклад, за словами Платона знання — це «підтверджена істинна віра»[2][3] . Знання протилежне незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь[4].
Виділяють<span>[Хто?]</span> різні види знання: істинне (у стародавніх греків епістеме), наукове, повсякденне (у стародавніх греків докса), інтуїтивне, релігійне та інші<span>[джерело?]</span>.
Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому
світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно
містить помилки і протиріччя<span>[джерело?]</span>.
Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність,
відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання
суперечок<span>[джерело?]</span>.
3нання, набуте людством, фіксується в знаках природних і штучних мов, наприклад у текстах<span>[джерело?]</span>. Аналіз сутності знання, його становлення, критеріїв істинності та цінності є предметом галузі філософії епістемології[5]. У пострадянських країнах частіше вживається термін теорія пізнання або гносеологія[6].
Тоді як епістемологія більше зосереджена на структурі самого знання,
гносеологія розглядає в першу чергу процес отримання знань суб'єктом
пізнання[7]. З іншого, практичного боку, педагогіка вивчає не саму суть знання, а методи його ефективної передачі[8].
Уже ніч моє місто засина. моє кохан місто тепер вже заснула