Мій день у школі починається о восьмій годині. Я приходжу дещо раніше і тому маю змогу трохи поспілкуватися з друзями. Ми обговорюємо останні шкільні й домашні новини. Незабаром лунає дзвінок, і ми поспішаємо до класу.
<span>Наші вчителі — дуже мудрі люди. Від них ми дізнаємося всього того, що буде нам потрібно в житті. У залежності від предмету ми розгортаємо підручники, географічні карти, зошити і слухаємо дуже уважно. Інколи ми навіть забуваємо про перерву, так нам цікаво. </span>
<span>На перерві я захоплено розповідаю своїм друзям про новини спорту, адже я затятий уболівальник. Лунає наступний дзвінок, і ми знову заповнюємо наші світлі й затишні класи. Частіше в нас буває п'ять або шість уроків. </span>
<span>Шкільних днів у житті учня дуже багато. Декому може здатися, що вони схожі один на один. Але це зовсім не так. Кожний день у школі збагачує мене новими знаннями й враженнями. Я хочу, щоб усе моє шкільне життя було таким само цікавим і щасливим. </span>
На мою думку , вона повинна дбати про молодих митцiв. В Сучасному свiтi держава популяризуэ тiльки те, с чого вона матиме вигоду , адже погодьтесь, це не справедливо! Багато людей , зрiлого та малого вiку мають творчi таланти ,але не мають достатьно коштiв аби це пропiарити. Це не справедливо. Думаю, зi мною багато хто погодиться , справдi? Я вважаю , що це питання треба вирiшити як найшвидше! Можливо, размiстити оголошення в газетi,розповiсти друзям, передати по радiо , звернутись до вiдповiдних служб-кожен може з цим упоратись! Це не складно , а скiльки в нас невiдомих майстрiв! Один ,два? Нi, набагато бiльше! Тому давайте поможемо , не будемо равнодушнi. (Писала сама,надеюсь, оценишь с: )
(- - 0=0=)(д в а ц' а т')
Завжди хотілося, щоб будинок, у якому я живу, був затишним, меблі була гарної й практичної, зручно розташованої. І головне, мені завжди хотілося мати будинку свою особисту кімнату – простір, на якому все було б розташоване так, як хочу я, як зручно мені. Торік моя мрія збулася – наша сім’я переїхала у свій будинок. Раніше ми жили в багатоповерховому будинку одного зі спальних районів нашого великого міста. Говорячи про цю квартиру, відразу згадую улюблений усіма фільм «Іронія долі». Помнете: однотипність квартир і навіть цілих мікрорайонів, інтер’єра квартир, у яких живуть люди. Все це послужило гарну службу героям фільму, але в житті така одноманітність, звичайно ж, стомлює. Тому мої батьки й вирішили переїхати у свій будинок