<span>абищо
хтозна в кого
отже ж
цебто
далеко
неприємно
іди-бо
безвісти
</span>зісподу<span>
без сумніву
пів-яблука
мовпячий
різьбяр
темно-синій
жовтогарчий
</span>у сто крат
Статечність, вічний спокій і сива давнина - ось чим віє від зображуваного на картині Скіфського городища під Немировим. Тут скізь бачиться і відчувається мовчазна мудрість степового схилу, непоквап річкової течії і поважність старечих валунів. Певно, давно не чути тут людських голосів, та все-таки де-не-де лишились сліди цивілізації, які ненароком чи навмисно земля не сховала під своїм покровом. Мимоволі уявляєш, як колись тут було чути стукіт інструментів, гамірний сміх і квапливі розмови. Можливо, колись тут навіть були запеклі бої. Проте віддавна тут не колосяться влітку ниви і ніхто не йде здалека шукати цвіт папороті. Здається, що навіть птаха, ненавмисно залетівши сюди, спішить швидше оминути ці схили.
Лише понині унизуледве-ледве несе течію, що, час від часу б'ючись об круті пороги, порушує майже мертву тишу колись живого міста.
Ніхто й гадки немає що б було,якби ми були інепланетянами.Авжеж.Змінилося б багато речей.Уявіть собі як би ми жили десь далеко на Марсі,якби замість автомобілів були НЛО.
Розбагатіти, поправити своє матеріальне становище.