Егоїст це просто така людина який реалізує свої цінності й цілі і тільки. При цьому не даючи оточуючим можливості реалізовувати свої цінності і цілі. <span>Егоїстом найчастіше стає людина, яку в дитинстві надмірно балували, який не отримав належного виховання і ріс в атмосфері вседозволеності і надмірної опіки. Взагалі, всі діти народжуються егоїстами, це вроджена якість те саме що звіриним інстинктам, адже всі звірі – егоїсти. Але якщо те, що дикий звір готовий битися за свою здобич, ми сприймаємо як явище природне, то егоїзм дитячий (а потім і дорослий) людським суспільством сприймається скоріше негативно. </span>
<span>І це природно: йдучи на поводу у егоїстичних мотивів члена колективу, ми ризикуємо стати рабами його бажань, емоцій, точки зору. Адже справа не тільки в тому, що егоїст не хоче ділитися, наприклад, своєю шоколадкою з рештою (тут йдеться скоріше про банальну жадібність, а не про егоїзм). Егоїст не дозволить вам, наприклад, використовувати свої пристосування або шаблони, в результаті чого ви теж зможете полегшити свою працю або підвищити свою продуктивність (а тоді він стане менш помітний для начальства). Або, наприклад, хоча всі інші будуть просто знемагати від спеки, він не дозволить відкрити кватирку, кажучи, що йому холодно, і йому буде абсолютно наплювати на бажання більшості, адже головне для нього – душевний і тілесний комфорт свого власного «я». До речі, буквально слово «егоїст» перекладається як «я є». </span>
<span>Але є в егоїзмі і позитивні моменти. Якщо егоїст – глава сім’ї, він буде ревно захищати її, піклуватися про те, щоб усі її члени були забезпечені всім необхідним – адже йому важливо усвідомлювати, що його власність (а саме так він ставиться до своєї сім’ї) гідна його самого. Найчастіше сім’я сприймається егоїстом як продовження власного «я». Саме в таких сім’ях батько неодмінно вимагає, щоб онуки не тільки носили його прізвище, але й його ім’я та по батькові, тобто, були б його повними тезками. </span>
<span>Ще один позитивний аспект егоїзму – бажання відзначитися, прославити себе веде до того, що нерідко саме егоїсти знаходять рішення виробничої проблеми, створюють умови для нововведень – іншими словами, сприяють прогресу. Саме в таких випадках говорять про практичне, раціональному егоїзмі, або здоровому егоїзмі. </span>
<span>Крайній випадок егоїзму – егоцентризм, коли людина вважає себе «центром Всесвіту»: він може годинами розповідати про себе, коханого, нітрохи не турбуючись про те, що комусь це може бути не тільки нецікаво – неприємно. На відміну від егоїста, який здатний щось зробити для інших (щоб у підсумку на нього звернули увагу, відзначивши його досягнення), егоцентрист в принципі на це нездатний, вважаючи, що все просто зобов’язані бути щасливі тим, що їм довелося бути знайомим з такої чудової особистістю, як він. Людина з таким характером украй важко уживається і в сім’ї, вважаючи членів сім’ї лише знаряддям для досягнення своїх цілей і бажань. Найчастіше це просто сімейний тиран, який тримає решту членів сім’ї в постійному нервовому і психічному напруженні. </span>
<span>Якщо егоїзм традиційно вважається негативною рисою характеру, то його протилежність – альтруїзм, вважають абсолютно позитивною якістю людини, коли суспільна свідомість повністю підпорядковує собі особисте початок. Саме про такий мріялося утопістам, саме так трактувався ранньо більшовицький підхід до людського суспільства. Але, як відомо, крайнощі шкідливі у всьому. І якщо говорити про крайнощі, то якось ближче і зрозуміліше, коли егоїст, навіть не намагаючись розібратися в суті питання, стрімголов кидається захищати правоту члена своєї сім’ї чи всіма правдами і неправдами прагне створити для нього комфортні умови існування де б то не було , на шкоду іншим членам колективу, ніж коли альтруїст виносить з будинку останній шматок хліба, щоб допомогти голодуючим дітям далекої і невідомої країни Гваделупи. </span>
Моя вулиця
<span>Я проживаю у селі Великі Бірки, майже на його окраїні, на вулиці Євгена Коновальця.
Вона не дуже довга, проте широка. У кінці вулиці — сільський стадіон. Біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.
Вулиця Є. Коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. Влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. Коли ввечері йдеш вулицею, тебе обдають дивні пахощі з кожного городу. Ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!
Восени моя вулиця барвиста. Цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. Цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.
Але найбільше я люблю свою вулицю взимку. Все навколо біле-біле. Снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. Взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. Лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.
На нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.
Раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. Але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.
Єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.
Коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.</span>
Вже минула обідня година, сонце почало дарувати тепло все більше й більше в цей день.Та ось, в небі вже скупчуються дощові хмари, які ось-ось ають пустити рясний дощ.
Після теплого дощика, за кілька днів почали з'являтися малі шапинки грибів.З кожним днем їх ставало більше й більше, а їх розміри такоє збільшувалися. І незабаром з'явилася велика грибна родина.
Пройшов деякий час після того дощу, світить ясне сонце, і на лісовій галявині краса.
Шапинки молодих та апетитних грибочків просто сяють на сонячному світлі. Це ж маленькі члени великої лісової родини, що розпвсюдилися на цій галявині
<span>Я люблю своє місто, яке вважаю одним з найкрасивіших міст України. Тут я народився, тут живуть мої друзі і родичі.
Моє місто дуже доброзичливе і завжди приймає у себе гостей з величезною радістю. Здесь багато затишних вуличок, гуляючи по яких, можна насолодитися красою </span><span><span>архітектурного ансамблю</span>. </span>
Моє місто завжди чисте, доглянуте, його прикрашають багато квіткових клумб.У ньому є багато <span><span>пам'ятників,</span> музеїв, театрів і фонтанів.
</span><span>У моєму місті є кілька парків, а найкрасивіший - це центральний парк. Тут завжди багато людей. Особливо влітку в парку здорово проводити вільний час, так як можна сховатися від спекотного сонця в прохолодну тінь дерев.</span>
Я дуже люблю наше місто. І хотів би, щоб воно процвітало і ставало все гарніше.
(<span>Було б простіше писати, якби ви вказали назву міста!)<span>.</span></span>
