У житті кожної людини є декілька важливих етапів, навчання в школі — один із них. Мені пощастило навчатись у школі, де панує культ знань, де працюють справжні майстри, тому я сміливо дивлюсь у майбутнє. Впевнена, що пробиватися крізь життя буду відважно й сміливо, бо школа мене до цього готує. Моя мрія — стати вчителем, і вже зараз я знаю "поезію" і "прозу" цієї професії. Учитель — це не тільки привітання й квіти у свята. Про долю вчителя я знаю більше за інших, бо моя мама — учитель.
Шкільні роки — це свята, подорожі, дружба й перше кохання. У школі ми вчимося дружити, прощати, бути милосердними, а це так важливо в наш час. Крім знань, зі школи ми винесемо найцінніше — вміння бути людиною.
Скоро для нас, одинадцятикласників, пролунає срібна мелодія останнього в шкільному житті дзвоника. Ми попрощаємося не тільки зі школою, але й з дитинством. У дорослому самостійному житті доведеться нелегко, бо не завжди поряд буде мудрий порадник, який уважно вислухає, допоможе. Я завжди пам'ятатиму своїх учителів із вдячністю. Учителі бачили, як ми ростемо, тактовно допомагали подолати перешкоди, позбутися недоліків. Вони не тільки давали знання, а вчили людяності, розумінню життя.
У нашій школі всі вчителі мають високий професійний рівень, до своєї роботи ставляться творчо й відповідально. На кожному уроці панує атмосфера доброзичливості, відчувається, що педагог не просто прагне вчити, ставити оцінки, а намагається захопити учня, націлити його глибше вивчити тему.
Для мене знання — це мудрість, упевненість, благородство. їх я беру, вступаючи в доросле життя.
Звичайно, завжди буду пам'ятати своїх шкільних товаришів, бо наша дружба була чистою, безкорисливою. Не знаю, як складеться моя доля, але впевнена, що в разі потреби обов'язково допоможу своїм учителям, друзям, школі.
Як класно у осинньому лісі. там листячко кольорове майже листячко розфарбувала осінь.а кущики мов в казці . калинка як сердечко розцвитає.
у лісі можна собирати листячко
це моя ос
<span>Одного літнього ранку ледар-кіт дрімав на ганку.Аж чує гомін,гвалт щось трапилось десь там.Відкриває потихеньку ліве око і побливу бачить бійку двох хвальків.Сірих грязних пітухішків.“Я сміливіший за тебе, на землі я, чи у небі,</span>
<span>всіх порву я мов собака”-каже перший розбишака.“Де тобі, я сам хоробрий,не знайти по самий обрій з ким зрівнятись міг би я”-друге каже пітуша.Встав ліний-кіт і пішов до них взявши їх в охапку кіт-пузатий поставив у бійці крапку.Пощастило малюкам-хвалькам позбутися піряних хвостів.А на кінець кіт сказав так:"Ось про що розмова, діти,так у світі треба жити,щоб тебе не за словами цінували, а ділами."</span>
Весною на луках та в лісі одими з перших квітнуть маленькі біленькі квіти- це конвалії.У конвалії приємний духмяний аромат . ЇЇ ніжні квіти схожі на маленькі дзвіночкі.Ще вона має два широкі зелені листки. Конвілія - належить до рідкісних рослин. Саме тому її занесено до Червоної книги . Бережіть ці квіти, вони- краса нашої землі!
