Не можна перенести це слово!
Сіль, солоний, <span>солить, </span><span>розсіл. </span>
Був соняцний весняний день. Птиці щебетали. Та рапотом мені захотілось до ліса. Я зібрав свої речі, та пішов на прогулянку. Білі хмаринки так і пливли по блакитному небу. Повітря тепле тепле. Ось вже підхожу до лісу.
Я йшов стежкою, та побачив гарну, затишну галявину. Підійшов розтеливши свою ковдру, сів та дістав свій обід, який дала із собою матуся. Но рапотм я почув голос дівчинки яка кликала на допомогу. Підійшовши до неї я запитав: Ти заблукала?
А вона відповіси мені: Так я гуляла по лісу, та побачила зайчика. Побіжала за ним, а він від мене, так і заблукала. Підемо я тебе виведу, але спочатку ми поїсимо.
Ми прийшли до моєї галявини та почали обідати. І тут я у неї спита: Як тебе звуть? Мене Марийчко. А тебе? А мене Павло.
Так ми з нею познайомились, і кожний тиждень ходили до ліса разом.
Життя собаче, зате слава козача. Козак з біди не заплаче. Береженого бог береже, а козака шабля стереже. Ви — пани, а ми — запорожці. Гетьман знає, що в нас нічого немає. Гляди, козаче, щоб татари сидячого не взяли. Де козак, там і слава. Дівка не без щастя, козак не без долі. Звання козацьке, а життя собацьке. Козак із пригорщі нап'ється, а з долоні пообіда. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Козак хороший, та нема грошей! Козакові воєвода — велика невгода. Козацькому роду нема переводу. Козача потилиця панам ляхам не хилиться. Коли козак у полі, то він на волі. На козаку й рогожа пригожа. Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води! Піду на Низ, щоб ніхто голови не гриз. Степ та воля — козацька доля. Терпи, козак, отаманом будеш. То не козак, що отаманом не думає бути. Хліб та вода — то козацька їда. Хто любить піч, тому ворог Січ. Щирий козак ззаду не нападає. Що буде, те й буде, а козак панщини робить не буде. Що там холод, коли козак молод! <span>Як кущ розів'ється, то й козак розживеться.
</span>
