Активні теперішнього часу: , сидячий, сумуючий, рожевіючий
активні минулого часу: позеленілий, помолоділий, зчорнілий
пасивні: осяяний, забутий, побачений
Прибираю приб корінь .ир суфікс .аю закінчення
<span>Ходять дві хитрі лисиці по лісу голодні, бачать сову. Захотіли лисички її з'їсти ,підходить лис і каже: -У мене щось в зубах застрягло, коли допоможиш менi буду вдячним . -Зараз лісонька.-Пiдийшла до неї мудра сова.- Лисиця рот відкрила, а вона їй раз палицю в рот, не відкрити не закрити не може. А поки друга лисиця допомагала iй ,сова їм хвости зав'язала вузлом. Так вони на все життя і залишилися з зав'язаними хвостами.</span>
Якось навесні під дахом нашого будинку з’явилось дивне гніздечко. Бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. Виявляється, ці пташки будують свої гнізда з глини на стінах будинків. Я став спостерігати за господарями гніздечка — витонченими ластівками. Здавалося, що вони зроблені з порцеляни. Їх точені чорно-сині фігурки з білосніжними грудками переливалися на сонечку. Ластівки радували нас тихими невигадливими пісеньками. Коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і мошок. Минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама- ластівка стала вчити їх літати. Пташенята були дуже смішними і неповороткими. Але не встигли ми озирнутися, як з кумедних малят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів. Восени ластівки відлетіли у вирій. Але ми не сумували, тому що знали, навесні вони обов’язково повернуться. Існує прикмета: якщо ластівка оселиться біля вашого будинку, то там оселиться щастя.
сельмик-це з давньої української мови ''депутат''
