1) О 3 год я маю йти на спортивні танці
О 3 год(числівник
я(іменник)
йти(дієслово)
спортивні(прикметник)
Ми вже мали бажання помиритися, але запекло мовчали очікуючи хто заговорить першим, і мабуть, від нашої злостивої мовчанки раптом вдалині бабахнуло громом, і небо оперезане блискавками стало бездонно-червоним, як пекло перекинуте догори ногами, а ми такі маленькі й смішні в своїй нікчемній сварці притулились одне до одного, так ніби ніколи не було між нами ні сварок ні непорозумінь, а лише оце бажання стояти обнявшись і відчувати тепло тіл і сердець.(Речення складне,двоскладне,поширине,неокличне,ускладнене однорідними членами речення та зворотами)( бажання помиритися, вдалині,бездонно-червоним, нікчемній, не було, ні непорозумінь)
Зима - найдивовижніша пора року.Пора надій,безмежний бажать,які неодмінно збудуться.Саме слово"зима" завжди змушує нас повірити в щось прекрасне.Відрватись від буденних клопот і поринути в країну,де завжди перемагає добро,здійснюються мрії.
На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто. Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королева. <span> Хто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його. </span>
Коли свята закінчились, - вони пішли
Нам требя переробити казку на билину
Сьорбаємо несолоний відвар
Це одне з найкрасивіших і найстаровинніших міст України. Природа і людина створили тут справжнє кам’яне диво, зразок гармонії ландшафту й архітектури. Сучасний Кам’янець – Подільський – це туристичний, освітній, промисловий та історичний центр Поділля.
Ще з давніх часів Кам’янець, який розвивався як ремісничий, торговельний центр Поділля, привертав увагу людей з інших земель. Так триває і до наших днів. Тут створено Національний історико – архітектурний заповідник, археологічний музей, картинну галерею.
Історія цого міста – це історія багатьох народів, що жили й творили свою долю в місті, будували мури фортеці, зводили свої храми, святині, створювали унікальне обличчя Кам’янця. До речі, територія нашого краю почала заселятися ще в період кам’яного віку. Про це свідчать численні археологічні знахідки. А корінним та найдавнішим населенням Кам’янця – Подільського було й залишається українське. Звісно, воно мало свої православні храми. Це Покровська, Іоано – Предтеченська, Троїцька, Петропавлівська церкви. Цікаво, що Троїцька церква – один із найстаровинніших храмів Поділля, який, можливо, було зведено ще за часів князів Коріатовичів. Славу міста – фортеці Кам’янець здобув не тільки завдяки своєму замку, а й в результаті унікальної системи укріплень, збудованої польськими інженерами на початку ХVІ століття в каньйоні річки Смотрич.
